Реформи уряду — не реформи. Бо це має бути комплекс змін, які неможливо зробити швидко. Урешті, кінцевою метою має бути покращення самовідчуття людей та рівня їхнього життя. Такої думки дотримується народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань бюджету Олександр Чорноволенко («НУ—НС»).

Головна причина дефіциту Пенсійного фонду — низькі зарплати

Урядовий законопроект — це фактично оголошення дефолту Пенсійного фонду. Оголошення того, що в держави немає грошей, аби виплачувати пенсії чи субсидіювати Пенсійний фонд, а у великих підприємців, так званих олігархів, немає бажання робити до нього відрахування. Головна проблема наповнення ПФ — це низькі зарплати. Але для вирішення цього питання потрібен новий підхід до концепції економічного розвитку країни загалом. А рецептів тут, якщо говорити в цілому, декілька — змусити підприємців вкладати більшу частину прибутку в реконструкцію виробництва, у нові технології. Тобто зробити повну модернізацію всієї економічної структури. Ми не зможемо тягнути металургійний, хімічний комплекс, значну частину машинобудівного. Це не підходить нам ні ресурсно, ні з точки зору розміру капіталовкладень. Тому потрібна інша структура нашого народного господарства. По-перше, потрібно стимулювати інвестиції в нові технології, які б підвищували продуктивність праці. Тоді відповідно й відрахування будуть. По-друге, це перерозподіл прибутків. Він має бути стовідсотково на користь тих, хто працює. Мають бути захищеними й інтереси дрібних підприємців, які повинні також робити відрахування до Пенсійного фонду, але водночас їхні доходи мають бути більшими. Для цього також є різні заходи: від спеціального кредитування до надання пільг. І, нарешті, перерозподіл роботи акціонерних підприємств, господарських товариств на користь дрібних акціонерів. Тобто в сторону деолігархізації, демонополізації нашої економіки. Це принесе додаткові кошти в економіку, а отже, і в бюджет, і в Пенсійний фонд.

Стимулювати тих, хто декларує свої доходи

Маємо чітко забезпечити абсолютну надійність тих грошей, які потрапляють у нашу економіку. Це й нове законодавство щодо банків, де, безумовно, вкладники мають бути на першому місці, це й боротьба з корупцією, яка надзвичайно сильно заважає. Та низка інших заходів, які сказали б інвесторам, що гроші, вкладені в нашу країну, не будуть втрачені.

Щодо заходів. Не варто лякати людей підвищенням пенсійного віку. Потрібно насамперед заборонити відправляти на заслужений відпочинок достроково чи строково, лише на підставі досягнення відповідного віку. Єдиним критерієм має бути здатність і бажання людини працювати. Якщо таке бажання й можливість є — нехай працює. Крім того, якщо пенсіонер продовжує працювати, то ніхто не має права зменшувати суму належних йому виплат.

Не таємниця, що економіка знаходиться в тіні, а заробітна плата — у ще більшій тіні. Пенсійний фонд насправді недоотримує величезну суму, яка надходила б, якби зарплати не платили в конвертах. Урешті, потрібно стимулювати тих, хто декларує свої доходи, а також стимулювати більш довгу, продуктивну та більш високооплачувану роботу. Тобто є ціла низка заходів, які змусять працівників сказати: краще я отримуватиму менше, але чесно, а виграю потім, при нарахуванні пенсії.

Додаткові робочі місця

Наявність чи відсутність робочих місць у більшій частині нашої економіки обумовлені станом зовнішніх ринків. Значну частину нашої продукції ми поставляємо за кордон. Тому очевидно, що одне із завдань держави — стимулювати інвестиції саме в ті галузі, які матимуть попит у світі в найближчі 5—15 років. Завдання Міністерства економіки, Кабінету Міністрів — правильно спрогнозувати, куди вкладати гроші. І не лише спрогнозувати, а й стимулювати галузі через зменшення оподаткування та іншими пільгами.

Крім того, ця проблема вирішиться, коли збільшиться платоспроможність і попит населення. Якщо ми збільшимо частку заробітної плати в собівартості продукції, у людей буде більше грошей, вони захочуть більше купувати, тож потребуватимуть більше товарів у тому числі й вітчизняного виробництва. Водночас для молоді необхідно створювати принципово нові робочі місця. Молодь і працівники передпенсійного віку принципово не мають бути конкурентами. Молодь не повинна працювати на робочих місцях, створених у ХХ столітті, інакше ми завжди будемо найбіднішими. У цьому й полягає мистецтво наших урядовців, підприємців, щоб стимулювати створення таких робочих місць, які будуть потрібні не лише сьогодні, а через 10, 15, 20 років. Комплексна реформа економіки і соціальних стосунків — основа справжньої пенсійної реформи. А те, що робиться, — спроба вирішити проблеми олігархів і чиновників за рахунок решти населення.

Хто захистить заощадження від інфляції?

Зберегти реальну вартість коштів через 10—15 років не можна в наших умовах ні в державному, ні в недержавних пенсійних фондах в умовах накопичувальної пенсійної системи. Нині взагалі не варто говорити про накопичувальну систему в недержавних пенсійних фондах. Це можна відпрацьовувати експериментально, для бажаючих мати гострі відчуття. Очевидно, що тут потрібна окрема програма, і бажано добровільна. До того ж я не бачу можливостей держави гарантувати збереження коштів навіть другого рівня (накопичувальної системи). На жаль, державі не довіряють. Дати гарантії, що через 15 років ці гроші не пропадуть, може лише безвідповідальна людина. Тим більше, перші результати від впровадження накопичувальної системи будуть отримані лише через 30 років, коли нинішнім 35-річним виповниться 65—70 років. Крім того, варто вивчити й негативний досвід застосування цієї системи в благополучних країнах. Бо досі ми наводили лише позитивний приклад.

До речі, Міжнародний валютний фонд не має відношення до пенсійної реформи. Це не є його вимоги. Коли чинний уряд брав транш, на запитання: як повертатимете кошти, назвав низку заходів. Зокрема, підвищення цін на енергоносії, зменшення дефіциту державного бюджету та Пенсійного фонду.

Ще одна помилка — це критика субсидіювання ПФ з державного бюджету. По-перше, значна частина пенсій може виплачуватися лише за рахунок бюджету, ідеться насамперед про виплати державним службовцям, військовим тощо. Але держава може приймати рішення щодо спрямування частини бюджетних коштів до Пенсійного фонду, щоб здійснювати виплати й іншим громадянам, які працювали в недержавному секторі. Це нормально. Даються ж субсидії на енергоносії чи дотації вирівнювання по регіонам. Субсидії до Пенсійного фонду з економічної точки зору нічим не гірші за більшість інших бюджетних витрат, а з точки зору моральності, соціальної справедливості навіть кращі за деякі інші витрати з бюджету.

Записала Олена ГОРБУНОВА.