Проведення в Україні реформ — тема з 20-літньою «бородою». Всі ці роки — від початку незалежності — ми чули про необхідність, а згодом уже — й про нагальність їх проведення. Проте жодна політична сила, прийшовши до влади, реформуванням не займалася. Боялася за свої рейтинги. Якщо і вдавалися до якихось змін в економіці, вирішенні соціальних питань чи суспільних відносин, то епізодично, виходячи з ситуації даної миті.
Принцип протистояння
Особисто і не в одній публікації доводила необхідність зміни і вдосконалення в країні пенсійної системи. Що проект не дає цілісної картини реформування системи, того, що отримаємо на «виході», бо «зітканий» фактично зі змін і поправок до вже існуючих норм законодавства: у такій-то частині такої-то статті, такий-то абзац викласти в такій редакції...
Але що чітко простежується в законопроекті, то це закладений у ньому принцип протистояння. «Батьки» пенсійної реформи примудрилися зіштовхнути в ній «лобами» всіх і вся — старих і молодих, різні вікові та соціальні групи, однолітків, пенсіонерів різних років і навіть статі. Вражає й ображає те, що так зване реформування зводиться, по суті, до одного — підвищення пенсійного віку жінкам. Аргументація віце-прем’єр-міністра і міністра соціальної політики Сергія Тігіпка — вбивча в прямому сенсі цього слова: бо, сказав він, жінки живуть довше за чоловіків...
Чітко проглядається чоловічий егоїзм
Перша реакція в мене особисто: а хіба жінки винуваті, що сильна стать України вкорочує — до того ж свідомо! — сама собі життя тютюном, алкоголем, наркотиками, тюрмами, хворобами, від яких не поспішає лікуватися, в п’яних бійках, бізнесових і політичних розборках, у ДТП, коли в нетверезому стані сідає за кермо. Навіть серед самогубців чоловіків більше, а суїцид притаманний лише слабкодухим і безвідповідальним.
Після першої — друга — і не менш жорстка: варто Сергію Леонідовичу побувати в нашому обласному онкологічному диспансері (або в будь-якому іншому в Україні), поговорити з лікарями, зокрема маммологами, може, у нього трохи б розвиднілось у голові. Колись моя колега Лілія Миленко, в матеріалі з онкології написала одну точну фразу: жінки грудьми зустрічають проблеми і грудьми за це й розплачуються...
Однак наші законотворці не спішать спонукати чоловіків турбуватися про себе (тобто пийте, паліть, словом, гробте себе «на здоров’я»), а латають бюджет Пенсійного фонду за рахунок найслабкіших. Як сказав один розумний чоловік: урівнюють таким чином чоловіків і жінок в усіх правах. І навіть у праві ранньої смерті.
Чоловіча солідарність і егоїзм чітко проглядаються і за іншою нормою цього законопроекту. Частині чоловіків — держслужбовцям — (а їх лише 2% від працюючої сильної статі) все ж підвищують пенсійний вік. Але тільки на два роки (до 62 років), до того ж пропонують ввести цю норму аж з 2013 року. Жаліють. А от жінкам доведеться почати перепрацьовувати, допрацьовувати, чи як це ще назвати, починаючи вже з нинішнього — 2011-го...
По суті, це є дискримінація жінок — через стать.
З ринку праці витіснять молодь
Якщо далі заглиблюватися в законопроект, то постане питання зайнятості молоді. Сьогодні випускники шкіл і вузів не можуть влаштуватися на роботу і роками чекають свого першого робочого місця. Давно вже йдеться про те, що пенсіонери не дають молодим «ходу». Тепер влада хоче ще більше загострити цю ситуацію?
Посилання на європейські країни, де також піднімають пенсійний вік, сприймається як знущання. І справа не тільки в тому, що в Західній Європі середня тривалість життя людини значно вища, ніж в Україні. (Хоча це дуже суттєво!). Причини підвищення пенсійного віку в нас і в них — різні. В тій же Франції — де також демографічна ситуація не радує — робочі місця є, а ось французів на них не вистачає. У нас же в Україні ситуація інша: бажаючих працювати — багато, а робочих місць — немає.
Підвищувати пенсійний вік при економіці, що ледве дихає, — це витіснити молодь за кордон у пошуках роботи. А хто ж наповнюватиме Пенсійний фонд за такого розвитку подій через 10—20, 30 років?
Реформа — це не латання дірок на старій одежині. Це пошиття принципово нового соціального «костюма», який суспільство довго і з задоволенням має носити. Фахівці стверджують, що є багато альтернативних механізмів подолання дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Від виведення грошей з тіні до створення нових робочих місць. Мене, приміром, цікавить, чому відмовилися від перерахування до ПФ відсотків від операцій з нерухомістю, обміну валют тощо? Кажуть — це копійки, вони, мовляв, погоди не зроблять. Не скажіть. Одні заробітчани прислали в Україну до 400 мільярдів доларів. А «інвестиції» з офшорних зон? А придбання нерухомості? Навіть якщо це і копійки, то, як каже ще одне українське прислів’я: нитка до нитки — голому сорочка. А головне, гроші українських жінок, які отримують у більшості своїй найменші зарплати, яких першими скорочують з роботи, які й так у центрі зайнятості становлять найбільшу категорію безробітних, пенсійної «погоди» точно не зроблять.
Тетяна Бабинець, редактор обласної газети «Сумщина».
Сумська область.
