Гречка в екзилі?

Серед тижня Держстат оприлюднив інфляційні показники за січень. З’ясувалося, споживчі ціни зросли на один відсоток проти грудня. При цьому ціни на продукти харчування і безалкогольні вироби додали 1,3 відсотка, вочевидь дякуючи продуктам переробки зернових (подорожчання на 7,2 відсотка) та сезонному подорожчанню овочів і картоплі (на 6,6 та 5,6 відсотка відповідно). Експертів, які розуміються на всіх елементах керованої інфляції, така статистика не дивує, а прив’язаних до прилавків, високих комунальних тарифів і помірних заробітних плат споживачів — вражає: мовляв, це вони серйозно?

Керована інфляція — несерйозна по суті. Проілюструю це на ціноутворенні теперішнього ринку нафтопродуктів, на якому середні роздрібні ціни другий тиждень поспіль зростають на 10—13 копійок. Якщо брати до уваги, що податкова складова в ціні літра пального на АЗС від початку року зросла на 40 відсотків (підняли акцизи, запровадили екологічний збір), а закупівельні ціни — на 10 (барель нафти перетнув межу в $100), то за теперішнього прибутку АЗС (80 копійок на літрі А-95 і 50 копійок — на літрі дизпального) з автовласників мали б просити 9,4 гривні за літр А-95 і 8,5 гривні — за літр дизпального. Це експертна оцінка, яка враховує і мізерні транспортні та інші витрати, тому варта довіри. Міністерство енергетики й вугільної промисловості, однак, домовилося з нафтотрейдерами про утримання помірніших цін на період посівної, щоб дороге пальне не спричинило подорожчання продуктів харчування через транспортні послуги. В період згасання попиту на пальне дуже зручно домовлятися, але це не означає, що рано чи пізно нафтотрейдери не візьмуть свого. Керована інфляція це, як правило, відкладена інфляція з непередбачуваними наслідками. І найгірше, до чого вона може призвести, то це до товарного дефіциту, який знаменуватиме початок тіньової торгівлі пальним на узбіччях доріг і посеред поля.

Продаж одного кілограма гречки й трьох кілограмів макаронів в одні руки, що запримітили кияни в супермаркетах одразу після цінових обмежень із боку уряду, це вже зловісна прикмета товарного дефіциту. Бо гречки таки не вистачає. Бо нав’язана урядом ціна невмотивована. Бо «заспокійливе» (мовляв, її запасів вистачить для стримання цін упродовж двох-трьох місяців) сприймається як «тонізуюче» — бери, поки дешеве! А ультимативне (мовляв, не поставите 13 гривень за кілограм, то начувайтесь!) змушує ховати дефіцитний продукт. На це вказує той факт, що серед тижня гречка зникла зі столичних супермаркетів.

Тим часом уряд доручив Аграрному фонду закупити в резерв для майбутніх інтервенцій 1,25 мільйона тонн зерна врожаю 2011 року. Це розумно з огляду на потребу запобігати ціновим коливанням на ринку борошна та хліба. Це своєчасно, оскільки кошти зернотрейдерів після форвардних закупівель не інакше як фінансуватимуть посівну. Суперечить вимогам СОТ? А хіба ми не віднайдемо розумного пояснення? Запроваджуване квотування експорту зерна і його продовження до 31 березня цього року обумовлювали наслідками посушливого сезону, що не завадило експортувати 7 мільйонів тонн зернових культур — це становить 16,7 відсотка світового ринку! За словами міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, експорт зерна з країни в 2010—2011 маркетинговому році сягне не менш як 13 мільйонів тонн, уряд уже вирішив монополізувати цей процес. Але благополуччя на продовольчому ринку країни залежатиме не від приросту експортної виручки, а від того, яка її частина буде реінвестована в розвиток аграрного бізнесу й насичення внутрішнього ринку продовольством. Уже заявлено про намір упродовж п’яти років інвестувати в розвиток аграрного сектору один відсоток від загального товарообігу, але одними обіцянками народ не нагодуєш.

В українському зерні будуть зацікавлені чимало країн на зовнішньому ринку. До слова, прогнозуючи економічне зростання цього року на рівні 4,5 відсотка, Міністерство економічного розвитку і торгівлі передбачає, що і промисловість додасть 6 відсотків. Серед подразників зростання ВВП вказується на зростання світової економіки, попиту на традиційний експорт, цін на природний газ, кредитування реального сектору економіки, а про реформи немає і натяку. Чи не дивно, що головне економічне відомство країни не вбачає у драйверах економічного зростання, приміром, податкову реформу?! Прямо кажучи, не дивно. І тому що посилення жорсткості бюджетно-фіскальної політики, яку демонструє новий Податковий кодекс, відповідає очікуванням МВФ, і тому що влада сліпо вірить не в ринкові, а в командно-адміністративні методи управління. Минулого тижня уряд погрожував санкціями за борги керівникам теплокомуненерго, цього тижня — «знімав стружку» з продавців гречки та бензинів, з кого питатимуть наступного разу — одразу й не скажеш, але що питатимуть, то це — факт. До слова, підприємці розробили свій власний законопроект про спрощену систему оподаткування, у якому пропонують установлювати ставку єдиного податку залежно від обсягу річної виручки, виду діяльності й розміру мінімальної заробітної плати. Як ви гадаєте, чи зацікавить він владу?