Прочитав у № 3 «Голосу України» (11.01.2011 р.) сторінки 10 та 11 і не зміг утриматися, щоб не написати свої враження від інформації щодо діяльності НААНУ.
У 1975 році я закінчив економічний факультет Української сільськогосподарської академії. Маючи за плечима 35-річний практичний досвід роботи — від головного економіста колгоспу до начальника районного управління агропромрозвитку — хочу запевнити: Галиною Квіткою, на мою думку, правильно порушені питання щодо практичної «бездіяльності» багатьох так званих вчених-можновладців, об’єднаних під дахом НААНУ. Вважаю, що дати методичне забезпечення та псевдонауковий поштовх для системного розвалу і тотального захоронення бувшого АПК України — це могла зробити тільки наша так звана сільськогосподарська наука. По суті, процесів, які відбулися та відбуваються, я також не розумію. Як і не розуміють їх люди мислячі, здатні аналізувати ті негативні процеси, які відбуваються під «зачарованими» сподіваннями гайдуцьких, саблуків та інших, хто на гребені хвилі безвідповідальності та поблажливості з можновладців поробилися докторами наук, членкорами, академіками.
Це, по суті, профанація сільськогосподарської науки, яка здебільшого стала «відстійником» для багатьох «несостоявшихся» державних «діячів», і яка забезпечує їм безбідне існування.
Березне Рівненської області.
