На весняно-польові роботи Тернопільщині, за підрахунками управління агропромислового розвитку області, потрібно понад 800 мільйонів гривень. Десь на половину цієї суми сільгосппідприємства вже закупили паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин. Є й насіння. Де взяти решту коштів? Банки не проти виділити, гроші у них є, але вимагають «чистих» кредитних історій, обґрунтованих бізнес-планів і реальної застави. І їх можна зрозуміти: чимало позичальників роками не можуть повернути кредити. Одна з пропозицій банкірів: виділяти кредити сильним позичальникам, а вже у них можуть позичати гроші слабші. Чи візьмуть на себе відповідальність «за того хлопця» авторитетні господарники — питання майже риторичне.
Так чи інакше, але без позичок не обійтися. Хоча в області й можна знайти потужні сільгосппідприємства, що мають власні оборотні кошти і не звертаються до банків, приміром, «Іванівське», — та їх одиниці. Більшість же агроформувань розвивається за допомоги кредитів. Але аж ніяк не всі мають що заставляти, а сіяти треба. Їм радять домовлятися з постачальниками про товарні кредити, з Аграрним фондом — про форвардні закупівлі. Загалом на проведення комплексу весняно-польових робіт, навіть якщо назустріч підуть банкіри, не вистачатиме 150 мільйонів гривень. Тим часом плани в аграрних кабінетах області амбітні. Восени посіяно більше озимини, мають намір розширити порівняно з минулим роком ярий клин. Зокрема, щонайменше на 5 тисяч гектарів, очікується, зростуть посіви гречки, приблизно на стільки само — цукрових буряків. У цій ситуації на селі залишається лише сподіватися, що держава таки погашатиме відсоткові ставки за кредити, чого практично не було минулого року. І що уряд обмежить експорт азотних добрив, доки не буде насичений внутрішній ринок.\
Тернопільська область.
