Прочитавши в газеті історію, як італійська 92-річна пані лікувала перелом тазової кістки, я щиро позаздрила закордонним пенсіонерам. У нас, якщо тобі за вісімдесят, то з таким діагнозом і лікувати не беруться, кажуть — так доживати. А там, в Італії, й операція повністю безплатна, і в кишеню лікарю не треба класти. Лікування, харчування — ні про що не клопочеться хворий. А після виписки з лікарні ще й додому доставлять. Безкоштовно видадуть і інвалідне крісло, і милиці, і ліжко металеве з надувним матрацом, яке закривається, щоб не впасти вночі. А ще щомісяця видають памперси і простирадла, по три на добу безкоштовно.
Після виписки додому до хворої впродовж 20 днів приїжджав фізіотерапевт, проводив заняття. Після такої реабілітації, звісно, пані знову ходила, як молода. Хоча це історія досить бідної, за італійськими мірками, пенсіонерки. Сеньйора отримувала 880 євро пенсії + 480 євро — на догляд за нею. У нас же 50 грн. на місяць на догляд дають лише одинакам. Паралізований пенсіонер не має права на цю надбавку, якщо має когось з родичів.
Я підрахувала, що має італійський пенсіонер. У принципі на харчування в Італії вистачить 100 євро на місяць на одну особу. При цьому собі можна дозволити і масло, і сир, ковбаси, м’ясо, різні овочі, а також молоко і здобу. І це — всього-на-всього 1/8 пенсії. А що може собі дозволити український пенсіонер? І молоко, і м’ясо, і печиво для багатьох стали неприпустимою розкішшю...
Кам’янці
Кельменецького району
Чернівецької області.
