Хоча від минулих виборів сільських та селищних голів минуло вже кілька місяців, відчути самостійність більшості вдалося не одразу. Насамперед через те, що і програми, і бюджети, необхідні для їх втілення, приймали попередники. Тож хоч би якими були передвиборні обіцянки, головам довелося зіткнутись із старими реаліями — фінансовою обмеженістю. Як впоратися з цією та іншими проблемами на практиці, для багатьох стало непростою задачею для розв’язання.

Знань і досвіду малувато

Сільський голова Івахнівець, що у Чемеровецькому районі, Володимир Збуровський уже вдруге обіймає цю посаду. Але насправді йому тільки тепер доводиться по-справжньому вникати у проблеми. Так сталося, що влітку його обрали на дострокових виборах. Тоді через пенсійний вік свої повноваження склав попередник. Охочих зайняти його місце було аж шестеро, але Збуровський переміг. А вже за кілька місяців йому знову довелося позмагатися за посаду голови, але цього разу — лише з одним конкурентом.

  ФАКТ

61 відсоток новообраних сільських голів найбільше скаржаться на складнощі правового характеру. Понад 58 відсотків очільників сільських рад не знають, як самостійно розв’язати ті чи інші економічні проблеми.

Перемогти допомогло те, що пан Володимир народився і виріс у Івахнівцях, а тому знає все його життя, що називається, зсередини. Але людей привабило інше — молодість, енергія, а головне — певний професійний досвід. Адже претендентові довелося попрацювати в районному управлінні агропромислового розвитку, а людина, яка добре розбирається в аграрному бізнесі, в селі завжди матиме високі рейтинги.

Однак уже з перших днів роботи новоспечений голова зрозумів, що лише фахових знань з аграрної спеціальності для нової посади малувато. Юридичні та фінансові питання, вміння швидко орієнтуватись у законодавчій базі — це те, без чого голові не обійтись. А спробуй у цьому розібратися самотужки. Навіть для дуже спритних і амбітних це непросте завдання, і більшість керівників відверто зізнається в цьому.

На підтвердження — дані соціологічного опитування, проведеного Хмельницьким центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій. Понад дев’яносто відсотків опитаних новообраних голів визнали потребу в здобутті нових знань та підвищенні кваліфікації. До того ж найбільше їх цікавлять теми правової та економічної спрямованості, переважно ті, що пов’язані з використанням земельних ресурсів.

Але ж поки хто поїде на курси, поки хто скористається підмогою районного начальства, поки спробує самотужки опрацювати певні закони — час минає. А життя щодня ставить свої завдання, відкладати які неможливо. Як бути? Багатьом доводиться спиратися на власний життєвий досвід. Як свідчить те саме опитування, найбільшу частку теперішніх сільських та селищних голів становлять керівники від сорока до п’ятдесяти років. З одного боку, це має свідчити про чітко встановлений життєвий та професійний курс та визначеність переконань. А з другого, в цьому віці не так просто відмовитися від стереотипів, швидко підхопити, а тим більше втілити в життя нові ідеї. Тому далеко не всім перші кроки на шляху змін даватимуться легко. А якщо немає ні потрібних знань, ні важливого життєвого досвіду, то залишається покладатися лише на енергію молодості. А майже третина новообраних сільських голів — це молоді люди віком від двадцяти до сорока років.

А завдання стоять складні

Попри те, що кожному доведеться самотужки шукати вихід із лабіринту місцевих проблем, дуже часто вони повторюються і мають загальний характер. Майже всі опитані респонденти назвали одними з найболючіших завдання з будівництва та ремонту доріг, об’єктів комунальної власності, благоустрою території, освітлення вулиць, ремонту та проведенню газифікації у селі. На жаль, жодне з них сільська громада не в змозі вирішити самотужки — надто мізерні для цього бюджети. Не може допомогти в цьому і районна влада. Та й в області стоїть завдання не розпорошувати фінанси на десятки різних соціальних об’єктів, а сконцентрувати їх буквально на кількох, аби, скажімо, врешті-решт, завершити довгобуди, які тривають десятиліттями, чи ліквідувати аварійні приміщення.

Напевно, при грошовій скруті це й справді єдиний правильний варіант. Але як бути десяткам і сотням сіл, котрі так і не увійдуть у список «гарячих»? І як бути тим головам, котрі пообіцяли своїм односельцям, що таки зможуть хоч щось змінити у їхньому житті?

Івахнівецький голова розв’язує свої головоломки сам. Для початку взявся за елементарне прибирання. Адже через те, що в селі роками ніхто не займався вивезенням сміття, стихійних звалищ назбиралося чимало. Чому б усім разом не повимітати бруд із хати? Адже для цього не потрібно великих коштів. Та й жодних капіталовкладень не треба для того, щоб укласти договір із найближчим комунальним господарством, аби те час від часу збирало та вивозило сміття. Правда, в такому разі людям доведеться роз’яснити, що поняття комунальних платежів за таку послугу з’явиться й у селі. Це вже не дуже популярний крок, але ж на те він і голова, щоб умів переконувати громаду та вів її до кращого.

А ще придумав організувати в селі аукціон з продажу нерухомості. Як для більшості сіл, де колишні клуби, колгоспні контори, лазні та бібліотеки перетворилися на руїни, звучить фантастично. Але чому б у Івахнівцях не спробувати продати, приміром, стару їдальню? А новий власник міг би облаштувати тут зал, де відзначали б різні події усім селом. У планах поруч більярдна кімната і навіть перукарня. Не так багато сіл може похвалитися подібними закладами.

   ДОВІДКОВО

У 238 селах та селищах області новообрані голови рад уперше обійняли цю посаду. Вже з першого дня роботи більшість із них зрозуміла, що самотужки доведеться виконувати дуже непрості завдання. Тому надзвичайно важливо, щоб кожен розібрався, де і в кого може знайти підтримку.

А між тим, на балансі сільської ради є ще кілька стареньких будівель. От якби і для них знайшлися свої сільські інвестори...

Такі плани будують чимало сільських голів. Більшість із них ішли на нові посади, щиро вірячи, що зможуть змінити життя у рідних селах. Але хіба не з такою вірою працювали і їхні попередники? Мабуть, лише добрих намірів та бажання малувато. І навіть досвідом та знаннями не надолужити. В основі ребуса для сільського голови лежать гроші. А хто знає, як його розв’язати?

Хмельницький.