Майже два роки — з грудня 2008-го по вересень 2010-го жила без світла, води і тепла мешканка Слов’янська Тетяна Тищенко. Штучне «моржування в темряві» їй організували працівники місцевого підрозділу ВАТ «Донецькобленерго». Причина проста: жінка «насмілилася» через суд відкинути нав’язані їй міфічні борги, близько чотирьох тисяч гривень, начебто за надмірне споживання електроенергії. Справедливість тоді перемогла. Але, як з’ясувалося, ненадовго.
У вересні минулого року будинок Тетяни Михайлівни підключили до електропостачання. А вже 11 листопада працівники РЕМ залишили повідомлення про повторне холодне покарання: будинок знову знеструмлено через... борг. Цього разу менший — «всього-на-всього» 514 гривень. Як жінка, котра мешкає удвох з одинадцятилітньою внучкою Мартою, могла використати 2110 кіловат за такий короткий термін, адже в них немає якихось надпотужних побутових приладів, а електронасос для теплоопалення просто не накручує таку цифру? Чому подачу струму заблокували без попередження Тищенко і без її присутності?
Тим часом «Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 року №1357 із внесеними змінами та доповненнями» передбачено: «У разі несплати за спожиту електричну енергію ... споживачу надсилається попередження про відключення електроенергії». Але, як бачимо, у РЕМ до справи підійшли радикально: замість попередження просто перерізали дріт. «У мене жодних боргів немає. За надані послуги сплачую вчасно», — стверджує Тетяна Михайлівна і показує квитанції за вересень і жовтень.
Мороз дуже швидко збив температуру в хаті до восьми градусів. Не рятувала й відлига. Про таку «розкіш», як холодильник і телевізор, навіть не згадували. По-перше, що охолоджувати, коли самих дрижаки били. По-друге, й без теленовин здогадувалися про нестримне «поліпшення» свого життя. Та й хто така Тетяна Тищенко, щоб її лихом переймалися чиновники? Проста пенсіонерка, яка все життя працювала на державу, але не заслужила на поважне ставлення до себе. Втім, як і сотні тисяч інших її співвітчизників. На руках у Тетяни Михайлівни малолітня Марта: бабуся оформила офіційне опікунство над внучкою: батька дівчинки позбавлено батьківських прав, а мама Ганна — інвалід першої групи (прикута до ліжка) і сама потребує сторонньої допомоги. Марта, попри малоліття, вже по-дорослому настраждалася від п’яних витівок дідуся та дядька. Тепер ще змушена потерпати від того, що чужі люди порушують її право на нормальні умови життя та навчання. Своїми діями працівники РЕМ свавільно перекреслили і положення Конституції і міжнародної Конвенції про права дитини.
Тетяна Тищенко була змушена знову звернутися до суду з проханням терміново розглянути справу про поновлення електропостачання, адже холод, як і голод, не тітка, він не адаптує свій градусник до розкладу судових засідань. Скаргу-прохання справді було розглянуто швидко і «по суті». Суддя В. Гладун виніс ухвалу про... повернення позовної заяви позивачці, бо для вирішення справи їй потрібно звернутися до суду міста Горлівки. Чи то представник місцевої Феміди не хотів марудитися дрібницями, чи то призабув на той час ч. 5 ст. 110 ЦПК України, згідно з якою позивач, як споживач, має право подавати позов за своїм місцем проживання або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. До речі, відповідач також перебуває у Слов’янську, має свою печатку і саме з ним Тищенко укладала договір на постачання електроенергії. За ч. 8 ст. 110 ЦПКУ Тетяна Михайлівна має право подавати позов за місцем виконання договору на електропостачання. Крім того, чомусь інші справи від громадян зі Слов’янська розглядаються на місці. А тут така дивна неузгодженість логіки і географії...
Лише після ухвали апеляційної інстанції все повернулося на «круги своя» — до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. А час не чекає. Як і зима, він диктує свій холодний вердикт. Скільки можна знущатися з пенсіонерки та її внучки?
Євген Вєга, правозахисник.
