Під час німецької окупації у місті Дубно діяло українське книжкове видавництво «Лад», створене письменником Авеніром Коломийцем. Щоправда, недовго: окупанти, розвідавши справжню сутність українського слова, поспішили закрити видавництво.
Зазнали гонінь і працівники друкарні, й самі книги. Після війни процес знищення українських книг, випущених у дубенському «Ладі», довершила комуністична ідеологія. Нині існування українського видавництва у Дубні підтверджується лише кількома збереженими примірниками, хоча тиражі окремих книг у 1942 році сягали 5—10 тисяч.
Цими днями у Дубні один місцевий мешканець, що забажав залишитися інкогніто, із родинного архіву передав для Державного історико-культурного заповідника м. Дубна книжечку «Календарець «До світла» (на знімку), випущену у «Ладі» 69 років тому.
— Завдяки «Календарцю...» можна зазирнути і в сімдесятилітню давнину, й у вікову українську історію. Бо тут фактично на кожен день розписані історичні дати того чи іншого століття, — розповідає письменник, старший науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника міста Дубна Микола Пшеничний (на знімку). — А особливість — віщування за столітнім календарем, яким користуються і сучасні відомі народні прогнозисти.
Кожне слово у «Календарці...» стосується України. Вельми цікавим, приміром, є трактування українського прапора — чи він жовто-блакитний чи блакитно-жовтий. Ось як, спираючись на геральдичні постулати, трактує це Авенір Коломиєць, що був і автором, і упорядником, і видавцем книги: «Геральдика говорить: якщо у державному прапорі є кілька кольорів, то зверху має бути той колір, який одночасно є кольором державного герба. Колір українського державного герба (тризуба) золотий або жовтий, отже прапор український — жовто-блакитний, а не блакитно-жовтий. Усякі пояснювання, що блакитний колір — українське небо, а жовтий — лани пшениці, і тому зверху має бути колір блакитний, а знизу — жовтий, є наївні і не мають нічого спільного із законами геральдики, прийнятими і затвердженими практикою всіх державних народів».
Попри невеликий обсяг, «Календарець...» 1942 року насичений цікавою і корисною інформацією, яку, вочевидь, не один рік збирав невтомний Авенір Коломиєць з його різнобарвними талантами — просвітянина, режисера, журналіста, поета і прозаїка, укладача підручників з мови та літератури, редактора і видавця; художника та майстра бандур, засновника українського видавництва «Лад» та одного з ініціаторів створення Волинського музичного інституту імені Леонтовича (теж у Дубні).
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
