За два століття видобутку вугілля земля під Дзержинськом потріскалася, наче яєчна шкарлупа. Руйнуються будинки, дороги, комунікації. Місцева влада не перший рік намагається привернути увагу до проблеми.

Місто на виробках

Вугільна галузь — основний «профіль» Дзержинська. Перші шахти тут з’явилися ще в 1806 році. Одні з них уже закрито («Нова», імені Артема), інші — як то «Північна», «Торецька», «Південна», імені Дзержинського, «Новодзержинська» — продовжують працювати. На території у 62 квадратні кілометри, які займає місто з прилеглими селищами, розташовано п’ять діючих та два закриті вугільні підприємства. Специфіку Дзержинська його 77-тисячне населення відчуває дуже гостро: шахтні селища і житлові квартали розташовані над виробками — надрами, звідки вийнято корисні копалини. Поверхня землі нагадує яєчну шкарлупу: тріскається, ламається, просідає.

«Із самого початку шахти були містоутворюючими підприємствами Дзержинська, — розповідає міський голова Володимир Слєпцов (на знімку). — Нині вугілля беруть в середньому на глибині в тисячу метрів і більше. Тобто від поверхні до цієї позначки проходить кілька горизонтів виробок або порожнього простору. Не дивно, що поверхня землі з часом опускається. Унаслідок цього тріскаються і просідають фундаменти, міжпанельні шви, стіни, дахи, дороги, комунікації...»

Спеціалісти дійшли висновку: ці проблеми в центрі міста та в шахтних селищах мають техногенний характер. У 2002 році в Дзержинську перерахували всі пошкоджені через просідання ґрунту будівлі та споруди. Самих лише житлових будинків, які зазнали дії виробок, виявилося 83. Міський голова запропонував програму збереження таких будівель.

Сьогодні всю хвилю невдоволення приймає на себе місцева влада, а ситуація з житловим фондом, який руйнується, нагадує біг по колу.

«Спочатку разом із спеціалістами обстежили одну третину міста, переважно забудови на виробках шахт «Нова», «Південна», імені Дзержинського, — пояснює Володимир Слєпцов. — За цінами 2007 року на відновлення житлового фонду, об’єктів соціальної сфери, комунікацій місту знадобилося б 60 мільйонів гривень. Перші в Україні, ми представили в обласній раді програму порятунку будівель і споруд зони шахтних виробок. Тодішній керівник ради Анатолій Близнюк схвалив ініціативу. Так з’явився пункт в угоді між Кабінетом Міністрів та Донецькою обласною радою від 14 вересня 2007 року. Передбачалося фінансування за рахунок державного бюджету заходів із реконструкції 83 будівель у Дзержинську та спорудження будинку для мешканців аварійного житла».

Однак зміна керівництва уряду не дала змоги втілити плани в життя. Сьогодні вже вироблено уточнюючі заходи щодо фінансування угоди з регіонального розвитку Донецької області. Чи буде враховано потреби мешканців шахтарського міста, яке в буквальному розумінні іде під землю?

Проектно-кошторисний біг по колу

«Кошти не виділяються без проектно-кошторисної документації, а вона дорога: вартість проектування — 10 відсотків від суми, потрібної для будівництва, — пояснює головний архітектор міста, заступник начальника міського управління містобудування, архітектури та житлокомунгоспу Ніна Тимошенко (на знімку). — Тому ми замовили техніко-економічне обґрунтування поки що на центральну частину міста, щоб урятувати її. Після того, як документи були готові, спрямували їх на комплексну експертизу. Вона підтвердила: з урахуванням сучасних цін реконструкція 12 житлових будинків центральної частини міста стане в 43 мільйони гривень. Реконструкція буде комплексною, тобто не окремих будинків, а всього кварталу, з урахуванням доріг, мережі комунікацій, сучасних вимог енергозбереження, утеплення фасадів».

Але згаданого документа для виділення з державного бюджету необхідної суми — 43 мільйони гривень — недостатньо. Із запланованих на 2010 рік 19 мільйонів 765,5 тисячі гривень кошти зовсім не були передбачені державним бюджетом. У Києві вимагають робочі проекти на всі будинки та висновки комплексної експертизи щодо всіх споруд. Експертна установа приймає документи на розгляд лише за наявності джерела фінансування. На сьогодні його не визначено. А проектно-кошторисна документація дійсна три роки. Виходить замкнене коло: з одного боку, міністерства на можуть виділити кошти, тому що немає експертних висновків на капітальну комплексну реконструкцію, з другого — експерти не беруться за перевірку, тому що ці роботи не внесено до плану фінансування.

Порожніх квартир достатньо, але...

Крім кварталу в центрі, який вирішено реконструювати насамперед, є ще два будинки, які викликають тривогу експертів. Обидва можуть простояти без капітального ремонту дуже обмежений час. Після чого вважати ці будівлі облаштованими та придатними для безпечного проживання неможливо.

«Проте у Дзержинську немає маневреного фонду, куди можна було б переселяти людей на час комплексної реконструкції будинків, — каже головний архітектор. — Зате є 146 порожніх квартир. Для того, щоб привести їх у нормальний стан, потрібно понад 10 мільйонів гривень. Але в угоді з Кабміном ідеться про значно меншу суму — у 3 мільйони 585 тисяч гривень. За нашими розрахунками, передбачених коштів вистачить приблизно на 65 квартир. Отож шукатимемо підрядників, які ощадливо ставитимуться до бюджетних коштів та виконають на них якомога більші обсяги робіт».

Для людини, яка мешкає в будинку, що розвалюється, все в житті руйнується також. Звісно, якби йшлося про потерпілих забезпечених, вони б неодмінно знайшли комфортніше житло. В аварійних будинках мешкають наші співвітчизники, які прораховують щоденні витрати до гривні, а то й до копійки.

Так, країні потрібне вугілля. А кому потрібні люди, які потерпають від наслідків видобутку копалин? Сьогодні всю хвилю невдоволення приймає на себе місцева влада, а ситуація з житловим фондом, який руйнується, нагадує біг по колу. Чи не час і центру пригадати, що провінція не лише годує столицю, а й народжує уми і таланти? Адже люди із «глибинки», чимало з яких важко працювали чи й надалі працюють під землею, не менше за столичних мешканців гідні комфортного життя.

Будівля міського управління освіти також стоїть на виробках, про що промовисто свідчать масивні трикутні підпорки.

 

Фото Валентини БАРДАР.