Микола Сірочук із села Мнишин Гощанського району завжди чимось здивує. Бо цей непосида-раціоналізатор, мабуть, уві сні марить новаціями і одразу, як то кажуть, переводить їх у практичну площину. Уже постарів, сили не ті, то й прилучив до своїх старань зятя, Миколу Марчука, підполковника у відставці, ще працюючого пенсіонера (трудиться заступником директора з господарської частини одного з рівненських навчальних закладів). Ото аби лише зять навідався з міста з донькою, як одразу заходиться над чимось мудрувати, бо тесть неодмінно захопить якимсь цікавеньким ділом.

Цей «творчий тандем» то триколісного міні-трактора доводить до пуття, то переобладнує плужка, косарку, виготовляє пристосування для скошування бадилля, то удосконалює свого млина на каменях, майструє соковижималку, вулики, годівницю-дозатор для свиней. Але якщо раніше доводилося дивуватися новаціям Сірочука й Марчука переважно в технічно-будівельних сферах, то цього разу вразили їх агротехнічні пошуки.

Уявіть: йде оце з города підполковник-відставник із заступом в правиці, а в лівій у нього кошик з добірною картоплею. Так і хочеться покепкувати з нього:

— То що, господарю, осінь проспав, а оце діждався відлиги, то й зачистку робиш крадькома, щоб люди не гудили?

Усміхнувся відповідальний і метикуватий колишній вояк, почимчикував до водоколонки, похлюпав водичку там, а тоді й гукає:

— Людо (це до жінки), постав-но нам молодої картопельки та шкварочок, зелені не забудь додати.

Появу ранньої картоплі посеред зими Микола Марчук пояснює так:

— Колись про цю новацію читав у журналі «Наука и жизнь», зацікавили мене й розповіді директора дослідного господарства «Тучинське» Миколи Зінчука про її надранні посадки. От разом із зятем наважилися на експеримент.

Коротко розповів про технологію. Використали насіння бульб середньостиглих сортів (Андрета та інші) урожаю 2009 року, зберігаючи їх насипом (тонким шаром) в глибокому провітрюваному льосі, не допускаючи зайвих паростків. Розмістили картоплю на ділянці після ячменю. Наприкінці серпня після оранки на ріллі нарізали вручну огортачем борозни з міжряддям 45 сантиметрів. Глибина садіння — 10—12 сантиметрів. Через тиждень ручним плоскорізом розпушили ґрунт. Тоді, а також під час підгортання перед бутонізацією, виконали підживлення. Для цього заготовили в 150-літрових бочках розчин-настій пташиного посліду (1:10). При внесенні в ґрунт на відро такої протягом місяця настояної поживи додавали 2—3 відра води. Захищали рослин від колорадських жуків препаратом «карате».

Особливістю вирощування зимового врожаю є те, що перед заморозками ретельно скосили бадилля, іншу рослинність. Це наче й для того, аби спинити біологічний розвиток, «законсервувати» картоплю, залишити її молодою, смачною, з усіма цінними вітамінами. Ділянку, щоб не промерз ґрунт, вкрили тонким шаром соломи.

І ось надраннє збирання врожаю радує господарів, дивує гостей, найвибагливішого гурмана переносить у раннє літо, бо лише тоді на ринку за дорогущою ціною можна придбати такий продукт.

Обоє Микол тепер мають власний досвід такого новаторства.

Нинішнього року внесуть у технологію поправки. На їхню думку, треба раніше садити бульби і глибше, десь на 15 сантиметрів, та краще захищати від фітофторозу, усіх хвороб і шкідників. Отоді, сподіваються, й урожай зимовий видасться щедріший, хоча й так він не бідніший від осіннього.

Петро ГУМЕНЮК, Олександра ЮРКОВА.