Профспілки України вимагають відкликати урядовий законопроект, що вносить зміни в пенсійну систему країни. Про це йдеться в резолюції Всеукраїнських зборів представників профспілкових організацій і профоб’єднань України щодо проведення в країні пенсійної реформи, які проходили під головуванням керівника Спільного представницького органу профспілок, голови Федерації профспілок України Хара В. Г. за участі представників уряду на чолі з віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком.
Вимоги профспілок ґрунтуються на тому, що уряд, замість того щоб шукати джерела наповнення бюджету Пенсійного фонду, пішов шляхом скорочення витрат. Зокрема, урядовий законопроект пропонує обмежити доступ до пенсійного забезпечення громадянам України шляхом збільшення їх пенсійного віку, збільшення пенсійного стажу, а також шляхом погіршення пенсійного забезпечення для більшості категорій пенсіонерів.
Профспілки України пропонують свій шлях реформування пенсійної системи України. Вони твердять, що навіть за нинішніх економічних умов є можливість знайти додаткові джерела наповнення Пенсійного фонду приблизно на 70—75 мільярдів гривень. Як це зробити, не погіршуючи пенсійне забезпечення громадян України, і чому урядовий законопроект не має права на життя, журналістам розповів голова Федерації профспілок України Василь Хара.
— Які основні пункти вас не задовольняють в урядовому законопроекті щодо пенсійних перетворень?
— Легше сказати, які пункти задовольняють. За великим рахунком, те, що закладено в цьому законопроекті, тільки погіршить ситуацію з пенсійним забезпеченням. Погіршить ту ситуацію, що нині існує. Тому Спільний представницький орган всеукраїнських профспілок і профоб’єднань розглянув цей законопроект ще на початку січня на своєму засіданні. Ми прийняли те рішення, яке підтримане сьогодні на Всеукраїнських зборах представників профспілкових організацій щодо проведення пенсійної реформи в Україні. Сьогодні на зборах, ви самі бачили, зібрався актив Федерації профспілок України, близько 500 профспілкових лідерів та активістів з усіх регіонів, у тому числі й ті, які не входять до ФПУ. Тому наше основне завдання — відкликати урядовий законопроект і спробувати запровадити такі механізми, що були запропоновані Федерацією профспілок України.
Найголовніше, в чому ми переконані, що ті заходи, які пропонує уряд, не вирішать проблему фінансування Пенсійного фонду.
— Федерація профспілок виступає проти підвищення пенсійного віку?
— У даній ситуації — так! Загалом, ми розуміємо й про це говоримо відкрито: рано чи пізно нам усе-таки доведеться це зробити. Річ у тім, що в радянський час четверо працюючих утримували одного пенсіонера, сьогодні півтора працюючих утримують одного пенсіонера. Якщо в нас буде так у зайнятості та в економіці, то невдовзі складеться ситуація, за якої жодна пенсійна система не витримає. Тим більше зважаючи на те, що в нас пенсії дуже низькі і їх потрібно обов’язково підвищувати. Тож рано чи пізно пенсійний вік доведеться підвищувати. Але сьогодні в держави є інші ресурси для того, щоб наповнити Пенсійний фонд.
— Які саме?
Перше. Ми за п’ять років попередньої влади втратили майже 30% промислового виробництва, отже — мільйони робочих місць. Їх потрібно відновити. Це означає — збільшиться Фонд оплати праці й з’явиться додатково заробітна плата, з яких перераховуються кошти в Пенсійний фонд.
Друге. Потрібно створювати нові робочі місця. Сьогодні далеко не все працездатне населення офіційно працює. П’ять мільйонів працездатного населення незрозуміло де. Їх немає ні в центрі зайнятості, серед безробітних і серед працюючих їх теж немає.
Третє. Потрібно виводити економіку з тіні, її там не менш як 50%. Для цього вже є перші передумови: знижується податок на прибуток і податок на додану вартість. Це дає змогу, як то кажуть, вибити «основний козир» у роботодавців, чому в них зарплата в тіні.
В економіці фонд оплати праці понад 200 мільярдів. 50% — це 100 мільярдів, які ми можемо з тіні витягти. Пенсійний фонд одержить свої 35% — 35 млрд. грн.
Четвертий аргумент. Нам потрібно в рази підвищувати заробітну плату. І, судячи з усього, розуміння цього питання приходить і в Кабінет Міністрів і до багатьох роботодавців.
Я наведу вам дві цифри, надані Інститутом економіки Національної академії наук України за результатами 2009 року. Ми порівняно із середньоєвропейською країною виробляємо внутрішнього валового продукту в чотири рази менше, а середня зарплата в нас у 20 разів менша! Отож чітко видно, що навіть у цьому невеликому ресурсі — у ВВП — в нас є фінансові ресурси для того, щоб підвищити зарплати.
Тільки ці чотири позиції дають додатково в бюджет Пенсійного фонду 75 мільярдів гривень. Те, що пропонує Кабінет Міністрів, через підвищення пенсійного віку — це приблизно 500 мільйонів. От і порівняйте 500 мільйонів і 75 мільярдів. Тому я вважаю, що Кабмін має прийняти пропозиції Федерації профспілок України і Спільного представницького органу.
Крім того, потрібно думати про те, як підвищити життєвий рівень населення, а отже, й тривалість життя, як чоловіків, так і жінок. Я родом з Донбасу, у нас чоловіки живуть у середньому до 58 років. Звичайно, якщо ми встановимо їм пенсійний вік 62—65 років, то пенсійна проблема вирішиться сама по собі. Тому, насамперед, потрібно думати про підвищення життєвого рівня населення, про підвищення тривалості життя, тільки тоді, ще раз повторюю, можна розглядати питання підвищення пенсійного віку.
Крім того, демографічна ситуація в країні критична — це об’єктивний процес, від нього нікуди не дінешся, саме тому рано або пізно нам доведеться це робити. Але вже в зовсім інших умовах.
— Як ФПУ збирається впливати на уряд, щоб він прислухався до позиції профспілок?
— Ми прихильники соціального діалогу. Але потрібно знати, що у профспілок є три рівні взаємин із владою та роботодавцем. Перший — соціальний діалог. Коли ми розуміємо один одного і знаходимо компроміси.
Другий — конструктивна опозиція. Коли ми змушені спонукати владу й спонукати роботодавця виконувати взяте на себе зобов’язання або вимогу профспілки, продовжуючи соціальний діалог.
Якщо після цього ні влада, ні роботодавці не йдуть на контакт і не шукають компроміси відповідно до вимог профспілок, ми змушені перейти на третій рівень. Це — жорстка опозиція. Це — відмова від переговорного процесу і перехід на протестні форми, починаючи з пікетування, закінчуючи страйком. Але, слава Богу, в уряду вже є розуміння. Це видно й з висловлювань Прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Ми почули й позицію Сергія Тігіпка, котрий сказав, що зробить усе для того, щоб цей законопроект відклали.
Ми сядемо за стіл переговорів із соціальними партнерами й знайдемо золоту середину у вирішенні дуже болючого питання і тільки після цього внесемо законопроект у Верховну Раду. Гадаю, якщо ми будемо йти по шляху соціального діалогу, на чому наполягає глава держави й про що говорить уряд, то дуже швидко зможемо знайти ту золоту середину, яка певною мірою задовольнить нашу профспілкову сторону, котра захищає інтереси робочої людини і враховуватиме інтереси уряду, змушеного пропонувати не зовсім популярні заходи. Сподіваюся, все-таки буде знайдено компроміс і прийнято саме те рішення, що задовольнить обидві сторони.
— Чи не вважаєте ви, що з прийняттям законопроекту у Верховній Раді щодо змін до пенсійного законодавства може повторитися ситуація з Майданом, та, коли народ вийшов проти прийняття Податкового кодексу?
— Думаю, це цілком можливо. Бо надто висока ціна, а пенсіонери, ви знаєте, народ бойовий. Більшості з них на роботу поспішати нема куди. Якщо вони вийдуть із протестами, то це буде дуже довго й дуже... боляче. Тому, я вважаю, що Кабінет Міністрів, особливо після нинішнього нашого засідання, зробить правильні висновки. Не можна чинити всупереч волі народу й на шкоду власному народу. Я сподіваюся, що цей законопроект все-таки буде відкликаний, і ми продовжимо працювати над ним і зробимо його таким, щоб, ще раз повторюся, максимально захистити інтереси громадян України і разом з тим просувати пенсійну реформу, вкрай необхідну нашій країні.
