Не тільки обласна, а й практично всі районні ради на Хмельниччині змінили свої кольори з біло-червоних та помаранчевих на сині. Те, про що так довго говорили політики, — формування єдиної команди, здається, нарешті відбулось. Партія регіонів упевнено розставляє своїх представників на всіх ділянках. Обласна влада стала прикладом для наслідування в районах, де утворились міцні тандеми між головами адміністрацій та керівниками рад. У переліку останніх так само переважають представники ПР. Тепер, здається, ніщо не повинно заважати владі досягати справді відчутних змін у всіх сферах життя краю.

Виняток із правил

«Нестандартною» відповідно до нинішніх зразків радою виявилася Хмельницька міська. Чи то свідомі партійні уподобання мешканців обласного центру, чи симпатія до міського голови Сергія Мельника та його старої команди таки зробили свою справу — більше двох третин мандатів у ній належать представникам ВО «Батьківщина», і лише дуже скромних п’ять місць — регіоналам.

Яскраво виражене партійне забарвлення ради не могло не позначитись на її ідеології. Реагуючи на події в країні, вона, чи не єдина в області, висловила свою думку щодо арештів учорашніх урядовців. Під час останньої сесії було прийняте звернення до Президента, Голови Верховної Ради та Генерального прокурора, в якому висловлено стурбованість подіями, які набувають явних ознак переслідувань та політичних репресій проти представників опозиційних сил. На думку депутатів, влада, прикриваючись боротьбою з корупцією, ініціює масове притягнення до кримінальної відповідальності учасників акцій протесту проти підписання принизливих «харківських угод». Реанімовано справи проти учасників акції протесту «Україна без Кучми» десятирічної давності. Розпочато збір матеріалів та арештовано організаторів недавніх акцій протесту підприємців. Зокрема, у Хмельницькому і досі відкрито кримінальні справи проти їх учасників, проводяться затримання активістів. Підміняючи боротьбу з корупцією арештами політичних опонентів, влада провокує недовіру громадян до самого інституту держави та протиставляє себе українському народу, — заявили депутати. Тому вони вимагають негайно припинити політичні репресії, вжити дієві заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян, закрити кримінальні справи проти лідерів опозиції, членів національно-патріотичних організацій, активістів податкових майданів у Києві та Хмельницькому.

Звернення пролунало дисонансом на загальнообласному фоні, де проглядається більше, аніж просто лояльність до керівництва держави. Важко навіть припустити, що, скажімо, обласна рада з її «прорегіональною» більшістю могла б відважитись на подібний крок. Однак наразі про будь-яку конфронтацію не йдеться. Міська влада робить усе, аби утримати в обласному центрі стабільність і порядок. І це не може не оцінити обласне керівництво, котре постійно позиціонує себе з командою професіоналів, готових до економічних перетворень і нових звершень.

Чи варто перебільшувати свої вміння та майстерність?

Загалом імідж реформаторів та людей дії, про який так багато говорять лідери Партії регіонів, намагаються приміряти до себе і місцеві керівники. Про це вже не раз заявляв і голова облради Микола Дерикот, котрий вважає нинішній склад депутатського корпусу професійнішим за попередників, мовляв, нині у раду замість політиків прийшли професіонали.

Те, що до складу облради й справді увійшло чимало міцних господарників, котрі очолюють одні з кращих трудових колективів, — реалії сьогодення. Зрештою, ще під час виборчої кампанії регіонали робили ставку саме на таких кандидатів, добре розуміючи, що для виборця були важливішими організаторські здібності кандидата, ніж його партійні переконання. Та чи варто перебільшувати свої вміння та майстерність? Хоча майже дві третини депутатів має господарський та бізнесовий досвід, проте у представницькій владі вони працюватимуть уперше, і це означає, що багатьом доведеться набиратись досвіду й уміння приймати правильні і по-справжньому стратегічні рішення для всього краю.

Судячи з останніх голосувань, може скластися враження про єдність депутатського корпусу. На останній сесії жодні партійні принципи не завадили майже одноголосно прийняти бюджет на нинішній рік. Але не варто забувати, що кількість обранців від опозиційної «Батьківщини» не набагато менша від фракції регіоналів. І якщо у вирішенні практичних питань, вигідних для всієї громади, вони, за логікою здорового глузду і місцевого патріотизму, об’єднуватимуться з опонентами, то в питаннях ідеології сподіватись на таку єдність важко.

Цікаво, що на тій само бюджетній сесії один із депутатів запропонував раді обрати якусь одну проблему, сконцентрувати на ній можливі фінансові резерви і протягом всієї каденції вважати її пріоритетною для ради. Справді, спільна мета мала б і депутатів згуртувати, і допомогти врешті-решт відчути вагомий результат хоча б в якійсь галузі.

На жаль, до такого справді єдиного патріотичного пориву, коли рішення приймається, як то кажууть, на одному подиху, обранці виявилися не готовими. Щоправда, ідею підхопив очільник ОДА Василь Ядуха, запропонувавши всім миром побороти борги із заробітної плати. Проблема насправді існує. Але очевидно, що вона є найдошкульнішою не стільки для мешканців краю, скільки для самої влади. Пообіцяти в лічені місяці справитись із тим, що тягнеться роками, виявилось простіше, ніж зробити це. Тож повернення боргів мало б стати швидше підтвердженням високого професіоналізму влади, ніж справді об’єднуючою для всіх справою.

Час дій чи очікування?

На всіх рівнях регіонали намагаються заявити, що час рішучих дій і реформаторських перетворень настав. Як доказ лунають цифри економічного зростання, зменшення інфляції, а то й падіння цін. Однак кожен має можливість порівняти і дати свою оцінку вчорашньому та сьогоднішньому стану речей. При цьому висновки влади і пересічних громадян далеко не завжди збігаються. Протести підприємців — чи не яскраве тому свідчення.

Та особливістю нинішнього моменту стало те, що практично жодна із партій не наважується підтримати соціальні протести. Якщо раніше поруч із протестувальниками з будь-якого приводу практично одразу з’являлись партійні знамена, тепер жодна із партій не зголошується стати поруч із невдоволеними.

Поки столичні опозиційні лідери переживають арешти та розслідування кримінальних справ, їх представники на місцях завмерли в німому очікуванні. Така пасивність не може залишитись непоміченою. Якщо і надалі опозиціонери залишатимуться осторонь політичного життя на місцях, сподіватись на електоральну підтримку в майбутньому їм навряд чи доведеться.

Про свої гасла завжди бути разом із народом забули і молоді партії, котрі обіцяли стати справжньою альтернативою для нині діючих.

Як тільки на тривалий час відтермінували вибори, необхідність завойовувати симпатію електорату просто відпала. А про будь-які кроки, які могли б принести зміни у життя людей, ніхто не веде мови.

З огляду на все це свою споглядацьку позицію зайняли й ті, хто однаково далекий як від влади, так і від опозиції. Людям і справді хочеться вірити в ефективність усіх запропонованих реформ. Вони чекають змін на краще у своєму житті і готові йти навіть не за тими, хто їх здійснить, а хоча б за тими, хто зможе пообіцяти ці зміни.

Чи не цей фактор став одним із головних при зміні політичних уподобань краю? Але регіоналам не варто забувати, що і ці настрої можуть так само блискавично змінитись, якщо стане очевидним, що є тільки декларативні, а не реальні досягнення. Якщо команда фахівців насправді сформована і зайняла практично всі керівні позиції, то від неї дуже швидко чекатимуть результатів. Тільки економічні зрушення, а не політичні заяви впливатимуть на загальну довіру і вподобання.

 

Хмельницький.