Навряд чи хто стане заперечувати те, що необхідність проведення пенсійної реформи викликана передусім наявністю величезного бюджетного дефіциту, який на сьогодні перевищив два десятки мільярдів гривень. Дискусія з реформи ПФУ, будемо сподіватися, допоможе мінімізувати прорахунки у проведенні пенсійної стратегії. Керівник Луганської консалтингової фірми «Конус» Валерій Зарубинський і голова профспілки «Наше право» Геннадій Мірошниченко звертають увагу на деякі, на їхній погляд, важливі аспекти реформування. Наприклад, при детальному вивченні державного бюджету вони побачили невикористані джерела надходження коштів і підрахували, що дохідна частина бюджету країни може недоодержати кілька мільярдів гривень. А це дуже важливий момент у реформуванні пенсійного забезпечення населення України.

 

— Основна увага в дискусії з реформи ПФУ приділяється способам і методам формування видаткової частини фонду, — каже Геннадій Мірошниченко, — і практично відсутні пропозиції з формування його дохідної частини. Це має своє пояснення. Зверніть увагу: фахівців із дільби набагато більше, ніж тих, хто знає й уміє використовувати методи поповнення дохідної частини бюджету. Фінансову дірку намагаються залатати не через збільшення дохідної частини бюджету ПФУ, а через скорочення видаткової частини, тобто через зменшення пенсійних виплат саме тим верствам населення, які найбільше потребують захисту з боку держави.

— Наявність фінансового дефіциту ПФУ не можна розглядати як одиничний локальний факт, — висловлює свою думку Валерій Зарубинський. — Дослідження державного бюджету України показує, що в ньому спостерігається величезний дефіцит. На жаль, способом зниження цього дефіциту, насамперед, обрано скорочення фінансування соціальних програм, підвищення цін та інші подібні заходи, особливо у сфері житлово-комунального господарства. Отож наявність бюджетного дефіциту й способи його скорочення, як у бюджеті ПФУ, так і в державному бюджеті, практично ідентичні.

На думку Зарубинського й Мірошниченка, пенсійну реформу України не можна розглядати як локальний одиничний акт. Вона буде досить ефективна тільки за умови одночасної реформи всієї економіки України. Одним із предметів реформування (й аж ніяк не головним!) має стати податок на додану вартість. Нині його апологети доводять корисність у тім, що він є однією з важливих дохідних статей бюджету України, оскільки заплановані надходження можуть становити кілька десятків мільярдів гривень. Насправді ж цей податок ділить бізнес на два непримиренні табори. З одного боку — малий і середній бізнес, фактичний платник ПДВ, з другого — великий бізнес, одержувач відшкодування за зовнішньоторговельні операції. В остаточному підсумку в бюджеті України тільки за рахунок ПДВ може утворитися дефіцит у розмірі більше двох десятків мільярдів гривень.

— І це тільки квіточки! — вважає Зарубинський. — А ягідки від використання існуючої системи ПДВ можуть і повинні оцінюватись у втратах державного бюджету України через недоотримані кошти, вимірювані сотнями мільярдів гривень. І цьому є вагомі докази. Причому, ми торкнулися проблеми тільки одного податку, а таких проблем — величезна кількість. Якщо кардинального вирішення цих проблем не відбудеться, то ні про яку ефективну пенсійну реформу, спрямовану на поліпшення умов життя пенсіонерів, не може бути й мови. До того ж у тривалій перспективі.

 

Луганськ.