Кухні, ванни та комори до житлової площі не входять

На розгляді в Комітеті з питань правової політики перебуває законопроект про внесення змін до Цивільного кодексу, яким пропонується закріпити визначення:

— житлової площі як суми площ житлових кімнат без урахування площ кухонь, коридорів, ванних кімнат, комор, убудованих шаф, інших підсобних приміщень;

— загальної площі як сумарної площі житлових і підсобних приміщень з урахуванням лоджій, балконів, веранд і терас та інших приміщень, площа яких підраховується за коефіцієнтами, встановленими нормативно-правовими актами відповідних органів центральної виконавчої влади.

Як зазначено в пояснювальній записці до проекту, на сьогодні низка підзаконних нормативно-правових актів застосовують поняття «житлова площа» та «загальна площа» щодо житлових приміщень. Важливим є те, що житлова площа визначається, виходячи з оптимальних санітарно-гігієнічних вимог до житлових кімнат. Отож важливість коректного тлумачення цього поняття викликана необхідністю гарантувати українським громадянам належні умови проживання. Зважаючи на те, що визначення житлової та загальної площі міститься принаймні в чотирьох підзаконних нормативно-правових актах, але відсутнє на рівні закону, завжди існуватиме загроза виникнення колізій між різними визначеннями, що можуть мати наслідком обмеження житлових прав громадян.

А Комітет з питань правосуддя рекомендував Верховній Раді прийняти за основу та в цілому законопроект про внесення змін до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо набрання судовим рішенням законної сили). Цей законопроект спрямований на усунення прогалини, що має місце у питанні набрання законної сили рішенням суду першої інстанції в адміністративному судочинстві. Як зазначають автори проекту, у зв’язку з прийняттям Закону «Про судоустрій і статус суддів» та внесенням ним змін до процесуального законодавства виникла необхідність у приведенні окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, які стосуються апеляційного оскарження рішень адміністративних судів та набрання ними законної сили, у відповідність з відповідними положеннями Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Це пов’язано, насамперед, із зміною порядку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки чинні норми кодексу не містять норм, які передбачали б звернення із заявою про наміри апеляційного оскарження судового рішення та порядку набрання законної сили постановою та ухвалою суду.

Згідно із запропонованою редакцією рішення суду набиратиме законної сили після спливу строку для подання апеляційної скарги, а не після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.