До рангу ювелірного скарбу нині піднесено Шевченків «Кобзар» — подарункову книгу, що вийшла у світ накладом тисяча примірників на честь 70-річчя Київського ювелірного заводу. Майстри цього заводу виготовляють державні нагороди, оздобу церковних святощів: тут, зокрема, створено шати до ікони Успіння Пресвятої Богородиці в Свято-Успенській церкві Києво-Печерської лаври...
Геній-аскет — коштовне обрамлення його книги... А чому б і ні? В передмові до цього унікального видання його ініціатор — президент Асоціації ювелірів України Сергій Цюпко пише: «Споконвіку поруч із духовними існували матеріальні цінності. У багатьох українських родинах «Кобзар», як і ювелірні коштовності, передавався із покоління в покоління як найдорожча реліквія. Отже, ювеліри до своїх неповторних виробів нині додають ще один коштовний подарунок — діамант у слові».
Перед нами — великоформатна книга з палітуркою з натуральної, оздобленої художнім тисненням, шкіри. На щонайкращому папері видруковано справді діамантове підґрунтя української духовності — «Кобзар», ілюстрований творами самого Тараса Шевченка. Книгу відкриваєш з таким відчуттям, ніби входиш до храму.
Так, цей «Кобзар» не для масового читача: видання дуже дороге. Але ж є ще й світовий рівень, на якому нашій державі необхідно утверджуватися, — і хіба не достойно вручати високим гостям отаку коштовність? Президент Асоціації ювелірів Сергій Цюпко пропонує власним коштом перевидати цю книжку і безплатно передати її керівництву України для представницьких потреб. Справді патріотичний намір... Цю ініціативу підтримав і голова Українського фонду культури Борис Олійник.
Кілька слів про Сергія Цюпка, з чиєї ініціативи видання з’явилося на світ. Народився 1963 року в селі Ведмежому Роменського району на Сумщині. Закінчив Київську сільгоспакадемію, Інститут інвестиційного менеджменту у Міжнародній кадровій академії. Нагороджений орденом православних хрестоносців Гробу Господнього — «Малий хрестоносець». За що така честь? Бо 2009 року з ініціативи Сергія Цюпка було зроблено Храму Гробу Господнього Єрусалимської патріархії неоціненний дар — культові предмети, оздоблені коштовним камінням: 150 кілограмів срібла пішло на них. Усе це виконано за кресленнями XVІІІ століття на Київському ювелірному заводі. З часів Івана Мазепи Україна не робила такого щедрого дарунку.
Само собою, Сергій Вікторович багато займається рідним Ведмежим, де за його підтримки відремонтовано школу, прокладено дороги. Коли Сергія Вікторовича питають, звідки в нього така любов до творчості Тараса Шевченка й до мистецтва взагалі, він відповідає: «Від школи». Сільської школи, де понад сорок років працювала вчителем біології і завучем його мати — Валентина Панасівна Цюпко, котра й нині мешкає у Ведмежому.