На переконання науковців Поділля, нині в Україні спостерігається недостатній вклад науки та низькі темпи впровадження наукових розробок у сільськогосподарське виробництво, що гальмує розвиток аграрного сектору. Ці показники в розвинених країнах сягають 60—80 відсотків, у Китаї — 40, а в Україні — лише 10, хоча стрімкий рух виробництва можна здійснювати винятково за допомогою науки і передових технологій, наголошує декан біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор Микола ПовознІков. Пропонуємо його бачення шляхів підтримки науки задля розвитку тваринництва.
Наш факультет працює над проблемами, які гостро стоять перед галуззю тваринництва західного регіону. Керуємося виключно вимогами ринку праці, враховуємо потреби аграріїв. Яких вони чекають від нашої наукової діяльності розробок та рекомендацій? Ефективних норм годівлі нових порід, ліній і кросів різних видів сільськогосподарських тварин за сучасними технологіями, ресурсоощадних технологій виробництва яловичини у м’ясному скотарстві Лісостепу, Полісся, Карпатського регіону України, вдосконалення системи виробництва продукції свинарства в регіоні, продуктивних і племінних якостей вітчизняних волинської, поліської, південної та української м’ясних. А також українських чорно-рябої і червоно-рябої молочних порід худоби. А ще потребують допомоги в створенні вівчарства, яке називається «кросбредним»: нових видів овець отримують шляхом схрещування. Такі тварини мають міцнішу, звивистішу вовну та високоякісне м’ясо порівняно з раніше відомими видами. Для Поділля це ще й один із ефективних методів використання місцевих природних кормових угідь. Як бачите, поле діяльності науки широке. Ми налагодили активну співпрацю з господарствами регіону, стали членами Всеукраїнської науково-виробничої асоціації «М’ясне скотарство», здійснюємо наукові дослідження та науковий супровід ведення спеціалізованого м’ясного скотарства у господарствах Хмельницької, Чернівецької та Волинської областей. Галузеве міністерство затвердило саме ті норми годівлі молодняку великої рогатої худоби молочного і м’ясного напрямів продуктивності, авторами яких є співробітники факультету. До слова, якраз запровадження цих доробків сприяло підвищенню рівня продуктивності молодняку великої рогатої худоби м’ясного напряму в регіоні за останні роки на 8—12 відсотків, завдяки чому знизилася собівартість виробництва яловичини на 6—8 відсотків. Науковці біотехнологічного є співавторами прикарпатського внутрішньопородного типу української червоно-рябої молочної породи великої рогатої худоби.
А наша освітня діяльність?! Факультет пропонує широкий спектр майстер-класів та наукових шкіл з м’ясного й молочного скотарства, свинарства, вівчарства, кролівництва і бджільництва аграріям країни. Просвіту здійснюємо, організовуючи навіть такі заходи, як фестивалі — м’яса, риби, меду. Зрозуміли: не можемо варитися у «власному соку вітчизняного розливу». Тому, крім численних закладів та установ України, налагодили зв’язки з університетом штату Луїзіана (США), Науково-практичним центром Національної академії наук Білорусі з тваринництва, Брянською державною аграрною академією (Росія), Поморським осередком сільськогосподарського дорадництва (Польща). Нині беремо участь у конкурсі міжнародних наукових проектів ЄС «Темпус» «Розвиток сільських територій», бо нас цікавить розробка моделей соціально-економічного розвитку наших сіл на основі європейського досвіду. Ставши учасниками «Європейського магістерського курсу з біоенергетичних технологій», наші студенти тепер мають можливість захистити свої дипломні роботи в європейських країнах. Знаходячи партнерів в Україні та за кордоном, ми набули нових знань та навиків в україно-російському проекті «Генетична стійкість порід великої рогатої худоби до лейкозу і маститів», у програмах розвитку м’ясного скотарства Канади й США.
Не дивуйтесь, що в списку кафедр факультету є кафедра іноземних мов. І науковці, й студентство аграрного профілю має добре володіти іноземними мовами, бо це запорука оперативного отримання інформації про досягнення галузі у світі.
Подільський державний аграрно-технічний університет веде початок від «аграрних» кафедр (зокрема, й тваринництва) Українського державного університету, заснованого гетьманом УНР Скоропадським у 1919 році в Кам’янці-Подільському. Будучи одним із семи перших українських сільськогосподарських інститутів, він пережив не одне реформування, і навіть закриття: це сталося 5 березня 1935 року, коли серед викладачів викрили «контрреволюційну організацію». Хіба така політика сприяє науці? Коли в повоєнний період на Поділлі почало стрімко відроджуватися сільське господарство, виникла необхідність у кваліфікованих фахівцях-аграріях, виш «попросили назад», створили сільськогосподарський інститут.
Досвід передових держав Європи та інших країн свідчить: успішна модель з гарантованою якістю може ефективно застосовуватися лише за державної підтримки, тому вітчизняні науковці повинні змагатися за урядову підтримку своїх досліджень. Слід стимулювати університети й науково-дослідні установи, діяльність яких направлена на розв’язання найбільш гострих проблем шляхом технологічних інновацій, що активно впроваджуються на виробництві. Найменш ефективні залишити поза державною підтримкою. Я й мої колеги чекаємо на той час, коли кращі навчальні заклади й дослідні господарства матимуть демонстраційні ферми, на яких слід впроваджувати передові технології, навчати фахівців і агітувати виробничників іти аналогічним шляхом. Під чітким контролем та методичною допомогою провідних науковців у кожному районі усіх областей України лише одна подібна ферма може замінити десятки й сотні нарад та форумів з аграрних питань. Бо, як відомо, краще раз побачити. Одне скотомісце на такій фермі з вітчизняним обладнанням обійшлося для одного з фермерських господарств краю в попередні роки всього в 6700 гривень. Але ця ферма не навчальна. На світовому ринку її обладнання на тисячу голів коштує від двох до десяти мільйонів доларів, передусім через вартість земельної ділянки. У нас землі є досить. Доцільні при університетах і школи фермерів, що дадуть можливість і навчання, й обміну досвідом. А чи можуть аграрні університети похвалитися сучасними науковими лабораторіями, лабораторіями з контролю якості продукції тваринництва?! Знову — ні. Їх мусимо мати в кожній області. Щоб ефективно використовувати державні кошти на навчання науковців-аграріїв за кордоном, слід створити умови для передачі набутого ними досвіду іншим науковцям та виробничникам України. Так само маємо пожвавити організацію конференцій, залучаючи закордонних фахівців.
Знаю, фермери чекають на створення спеціальних фондів державного та місцевих рівнів для надання їм субсидій за впровадження наукових і технологічних інновацій, стимулювання кредитування фермерських господарств. Є потреба нагальних змін і в законодавчому полі. Раніше в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь припадало понад 20 корів, а на сьогоднішній день — лише три голови великої рогатої худоби. Змінити це можливо, лише ухваливши закон про корми, встановивши мінімальну чисельність тварин у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. У світі він діє, у нас немає ще й законопроекту. Високопродуктивні стада без достатньої кількості пасовищ високої якості та благоустроєних джерел водопостачання нереальні. Маємо зберегти середовище сільськогосподарського виробництва, підтримувати екологічний баланс, раціональне використання природних ресурсів з метою забезпечення гармонійного розвитку економіки, суспільства і екологічних систем не тільки для виробництва продовольства, а й щоб сільські жителі могли більше їх споживати і підвищити свій рівень життя, внаслідок чого їх нащадки захотіли б продовжувати жити у селі. Чому так повільно йде процес збереження й відновлення в українських селах ферм, як ключових рушіїв розвитку інфраструктури села? Упрягшись у цього воза, необхідно забезпечити ефективний менеджмент сільською місцевістю, учити сільських мешканців ефективно працювати. Державні дотації слід спрямовувати винятково туди, де є прогалини. На сьогодні практично вирішена проблема із виробництвом продукції птахівництва, проте практично у всіх регіонах України необхідно стимулювати підвищення виробництва молока і м’яса.
Записала Віра ШПИЛЬОВА.
Хмельницька область.
