2 лютого 2011 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці розглянув на своєму засіданні проект закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», поданий Кабінетом Міністрів України.
За результатами розгляду народні депутати — члени комітету — дійшли висновку, що урядом, на жаль, не враховано спільних напрацювань трьох сторін соціального діалогу та наукових установ. Змушені констатувати, що комплекс запропонованих у законопроекті заходів не розв’язує проблеми фінансової стабілізації солідарної системи пенсійного страхування.
Прикро, але треба визнати, що так широко анонсоване запровадження пенсійної реформи звелося до пропозицій впровадити жорсткіші умови пенсійного забезпечення, а саме: підвищити вік виходу на пенсію і збільшити нормативний страховий стаж, переглянути умови призначення та перерахунку пенсій, виплати пенсій працюючим пенсіонерам тощо.
Особливе занепокоєння у членів комітету викликає те, що пропонується також змінити не на краще умови пенсійного забезпечення військовослужбовцям, інвалідам, батькам та дружинам військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби тощо. Автори законопроекту навіть не взяли до уваги, що під час прийняття таких доленосних для цих людей рішень треба враховувати особливості умов праці (служби), обмеження прав і свобод, пов’язаних з її проходженням, та важливість виконання ними завдань щодо оборони держави тощо.
Народні депутати — члени комітету — наполягають на тому, що пенсійна реформа повинна здійснюватися на системних засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до українських умов, а саме:
соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;
свободи вибору, підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;
сприяння зростанню національних заощаджень та економічному розвитку країни;
захищеності від політичних ризиків.
Успішне реформування пенсійної системи потребує створення економічних передумов, а саме:
зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;
розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціальних інтересів громадян України на іноземних ринках праці;
погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру і збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;
розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб;
припинення практики списання та реструктуризації заборгованості підприємств перед Пенсійним фондом;
скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборона запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;
переведення фінансування виплат пенсій пільговим категоріям їх одержувачів з Пенсійного фонду на Державний бюджет України тощо.
Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що без створення належних передумов неможливо побудувати ефективну та справедливу пенсійну систему, забезпечити ефективний захист права людини на пенсійне забезпечення. Правове регулювання пенсійної реформи має здійснюватися винятково на основі положень Конституції та законів України. При цьому досягнутий рівень пенсійного забезпечення не повинен бути зменшений. Водночас у законодавстві має бути закріплено ефективний механізм реалізації цих гарантій і відповідальність за їх недотримання.
Народні депутати України — члени комітету — на своєму засіданні прийняли рішення звернутися до Верховної Ради України з пропозицією відхилити проект закону України про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (реєстр. № 7455 від 13.12.10 р.), Президента України В. Януковича з проханням взяти під особистий контроль виконання плану дій уряду з впровадження економічних реформ на 2010—2014 рр. «Благополучне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» в частині впровадження заходів, пов’язаних з пенсійною реформою, а також внести пропозиції щодо кадрових змін у Міністерстві соціальної політики, зокрема, порушити питання про відповідність обійманій посаді першого заступника міністра соціальної політики В. Надраги. Сподіваємося, що уряд разом з парламентом зможе якомога швидше подолати серйозні труднощі, які виникли на шляху впровадження пенсійної реформи.