Під кінець кожної чверті у школах традиційно проходять батьківські збори. Здебільшого розмова зводиться до того, що потрібно відремонтувати, замінити, купити, тобто до обговорення фінансових питань. Про оцінки, а тим паче погані, вчителі намагаються не згадувати. Псувати стосунки із потенційними спонсорами — їм не на руку.
Бюджет ЗОШ — це вчительська зарплата
На традиційній серпневій педагогічній конференції пролунали оптимістичні цифри: загальний обсяг цьогорічних освітянських видатків в області становитиме майже 1,6 мільярда гривень, що більше порівняно з минулим роком на 17 відсотків. До речі, освітянські витрати — половина видатків на соціальну сферу краю.
Однак галузь не стала багатшою, вчителі — заможнішими, а школи — краще відремонтованими і оснащеними. Бюджетних коштів в обріз вистачає, як правило, лише на зарплату та сплату комунальних послуг.
Пригадується, хмельницький міський голова Сергій Мельник у вересні констатував: виплата однієї з надбавок учителям обійдеться бюджету в 1,2 мільйона гривень. Якщо додати до цього сплати до Пенсійного фонду та інші податки з цієї суми, то набігає близько трьох мільйонів. Урешті-решт, надбавку змогли отримати тільки вчителі.
І це при тому, що видатки на освіту в обласному центрі за чотири роки становлять понад шістсот мільйонів гривень і зросли у два з половиною разу. На одного учня передбачено 4,3 тисячі гривень у рік замість 2,1 тисячі чотири роки тому. Куди ж ідуть ці гроші?
«Посилити роз’яснювальну роботу серед батьків»
Міська влада прозвітувала, що лише нинішнього року на капітальні ремонти приміщень виділено майже півмільйона гривень (з 2006-го — майже шість мільйонів). А батькам знову і знову нагадують про нагальну необхідність купити фарбу, вікна, штори...
Мабуть, не знайдеться жодного навчального закладу, який функціонує тільки за рахунок коштів бюджету. Благодійництво стало одним з основних джерел фінансування. Закони регламентують: гроші мають вноситися винятково на засадах добровільності, гуманності, гласності та рівності прав учасників. Але хто може чітко визначити, коли закінчуються добровільні пожертви і починається примус?
Як з’ясували правоохоронці, в одній із ЗОШ було вирішено «посилити роз’яснювальну роботу з батьками у кожному класі», бо останні були надто пасивними в організації благодійного фонду школи. Як активізувати процес?
«Білих ворон» немає
Спочатку директор недвозначно натякає класним керівникам, що вони мають «попрацювати» з дорослими. Потім учителі розповідають про нагальні проблеми найбільш «свідомим» та активним. У результаті учні йдуть на заняття з грошима.
Апетити бувають різними. Складається враження, що розмір внеску залежить не так від господарських потреб навчального закладу, як від потенційних фінансових можливостей спонсорів.
Так, на загальних батьківських зборах в одній із сільських шкіл вирішили обмежити щомісячний благодійний внесок десятьма гривнями. Причому малозабезпечені родини могли платити лише п’ять.
У міських же школах правоохоронці фіксували допомоги у півтисячі й навіть тисячу гривень. Але жоден факт так і не визнали здирництвом. Благодійність стала ширмою, яка може прикрити різні фінансові оборудки. Вимога накопичувати кошти тільки на благодійному рахунку теж умовна, бо ніхто не контролює, хто і які гроші збирає. А про те, хто і скільки отримує у вигляді різних подарунків, взагалі не йдеться.
Далека від думки, що кожен вчитель претендує на батьківські подарунки чи шкільні пожертви. Навпаки, для багатьох збирання «шкільного податку» перетворилось на неприємний обов’язок. Від декого чула зізнання: забуваючи про виховні моменти, закриваючи очі на успішність дитини, вчитель мусить бути делікатним і запопадливим перед потрібними батьками.
За два останні роки правоохоронці оприлюднили тільки один випадок, коли звернулись до прокуратури із заявою про недотримання умов добровільності благодійних внесків.
Згадана родина перестала бути благодійником, перетворившись на «білу ворону». І можна уявити, ким почувалася дитина...
Небажання бути благодійником — це відхилення від правила. А змінювати його, на жаль, ніхто не хоче.
Хмельницький.
