Завдання урядової комісії: зупинити негативні процеси на солеруднику і запобігти техногенній катастрофі в Солотвині
Майже в аварійному режимі
...До приїзду членів урядової комісії дізнаюся, що державному підприємству «Солотвинський солерудник» упродовж останніх тринадцяти років видобувати сіль у восьмій і дев’ятій шахтах доводилося майже в аварійному режимі. Ще 2002 року фахівці інформували, що почалися перші карстоутворюючі процеси. Одне слово, землю навколо солерудника понівечили провалля, вирви, ями... А з 2007-го видавати на-гора продукцію стало небезпечно: інтенсивно розростався техногенний карст, який призвів до затоплення шахти № 9 і часткової непридатності розташованих в її виробках палат підземної спелеотерапії алергологічних лікарень. А на початку грудня, тобто два місяці тому, утворилося величезне провалля, розміри якого сягнули трьох тисяч кубометрів.
Держгірпромнагляд заборонив спуск людей. Мало того, у зоні негативних геологічних процесів опинилися 292 житлові будинки з 1253 мешканцями, дві загальноосвітні школи, селищні лікарня й поліклініка, виникла реальна загроза постачанню електроструму й води 7,5 тисячі солотвинців, чимало з яких живе в багатоповерхівках.
Позицію облдержадміністрації перед урядовцями щодо проблеми, яка з’явилася на солеруднику не одразу й не сьогодні, виклав перший заступник голови ОДА Іван Бушко. І запропонував, по-перше, терміново припинити діяльність солерудника; по-друге, ліквідацію цього гірничо-видобувного підприємства здійснити за відповідним проектом, затвердженим власником (Мінагрополітики) та погодженим з органами місцевого самоврядування, і фінансуванням з держбюджету. І по-третє, ОДА, виконуючи доручення глави держави щодо збереження лікувального процесу для хворих на бронхіальну астму, просить розробку і проект будівництва нових підземних відділень алергологічних лікарень проводити за рахунок видатків МОЗ. ОДА також просить центр передбачити погашення заборгованості, яка виникла на підприємстві починаючи з 2006 року; компенсацію робітникам, яких слід буде звільнити з припиненням діяльності солерудника; безоплатно передати громаді селища гуртожиток, стадіон, музей тощо...
Має бути один господар
Міністр Віктор Балога коротко виклав своє бачення ситуації, зауваживши, що ця проблема має давнє коріння, але попередні уряди займалися здебільшого міжвідомчим листуванням... Він наполягає на передачі солерудника від Мінагрополітики на баланс облдержадміністрації, а фінансувати лікарні доцільно через профільне міністерство. Все — і надра, й інфраструктура — має бути в руках одного господаря. А ним має стати, на його думку, облдержадміністрація, яка повинна замовити розробку комплексної програми ліквідації проблем селища Солотвино. Очільник області Олександр Ледида не погодився: «Усе, що під землею (надра), — має належати Мінагрополітики, а все, що на землі, — переходить у наше відання». Академік В’ячеслав Шестопалов, який представляв НАН України, також не проти, щоб передали цей об’єкт ОДА, і він — за окреме його фінансування. Учений наголосив, що солотвинська сіль має унікальні лікувальні властивості, тому нею користуються в країнах СНД та Європі. Він пропонує зберегти хоча б мінімальний обсяг її видобутку і лікувати людей, спорудивши наземну клініку. А оскільки поруч з Солотвином буркути — рахівські джерела унікальних мінеральних вод, і довкола гори, то у перспективі він бачить тут великий відпочинково-лікувальний центр. Сергій Риженко, який представляв на засіданні комісії МОЗ, підтримав думку академіка Шестопалова, додавши, що нині в нашій країні майже два мільйони хворих, які потребують такого лікування. Отож він пропонуватиме виділити 9 мільйонів гривень на побудову нової сучасної алергологічної лікарні.
Під час ділової розмови, в якій узяли участь представники численних міністерств і центральних відомств, висловлювалися різні погляди. Однак думка головуючого на засіданні урядової комісії керівника МНС Віктора Балоги домінувала і зводилася до одного: науковцям і практикам вивчити все, що відбувається під землею, внести на наступне засідання конкретні пропозиції (обумовлені часовими рамками) щодо ліквідації підприємства, а головним розпорядником коштів, які будуть безсумнівно виділені, — призначити Закарпатську ОДА. А якщо намічених на цей рік для Солотвина 30 млн. грн. буде недостатньо, то після обгрунтування додаткові кошти знайдуть.
Голова облдержадміністрації Олександр Ледида знову не погоджувався й апелював до конкретних фактів: чотири роки шахта не працює, а кошти використовувалися. Мінагрополітики подає інформацію, що заборгованість за використану електроенергію становить 139 тисяч гривень, а обленерго доводить, що борг становить понад три мільйони. Додайте ще й зарплатню, інші сплати — одне слово, в ОДА немає чіткої інформації, наполягав її голова. І це тоді, коли вже не йдеться про консервацію, а про повну ліквідацію... Потім він удруге наголосив: «Сьогодні ми не знаємо, яка заборгованість у ДП «Солотвинський солерудник...» Сергій Рибак як представник Мінфіну констатував: кошти, які виділялися, не пішли на користь — поліпшення не сталося. Скоріше — навпаки.
У свою чергу директор департаменту цивільного захисту Василь Квашук настійливо закликав усіх посадовців перейнятися долею людей, чиї домівки за якихось сто-двісті метрів од урвищ — особливо біля урочища Чорний Мочар. Треба знаходити кошти і негайно ліквідувати НС.
Віктор Балога запевнив: буде зроблено все, щоб найближчим часом ліквідувати негативні процеси, які мають місце у Солотвині. Уряд збереже напрацювання і забезпечить лікувальний процес обох лікарень, збудують нову шахту. Але останнє слово — за науковцями.
На знімках: ось такий вигляд мають нині карстові провалля.
Фото автора.
Довідково
Сіль у Солотвині — одна з найякісніших у Європі, оскільки практично не містить у собі гіпсу. Тому видобували її ще за часів Римської імперії. У 1934 році в Солотвині, щоб захистити шахти від підземних вод, чехи проклали водопровідну й каналізаційну мережі. Наприкінці 40-х років минулого століття радянські вчені почали застосовувати тут бурильно-підривний метод видобутку. У найкращі роки добували від 450 тисяч до мільйона тонн солі. Асортимент продукції постійно розширювали: кухонна сіль у пачках — пізніше йодована й фторована, брикети з додованням мікроелементів, для тваринництва, технічна для хімпромисловості...
В останні десятиліття на Солотвинському солеруднику, який підпорядкований Мінагрополітики і продовольства України, промисловим видобутком солі займалися дві шахти — № 8 і № 9. У гірничих виробках працювали алергологічні лікарні — всеукраїнська й обласна, в підземних відділеннях яких лікували тисячі хворих на бронхіальну астму (малолітні діти повністю позбувалися недуги, а дорослі після спусків у шахту назавжди або надовго забували про хворобу).