У 2010 році Нобелівську премію з економіки отримали вчені Пітер Даймонд, Дейл Мортенсен і Крістофер Піссарітдес за дослідження на ринку праці. Як свідчить офіційний сайт премії, ці дослідження відповідають на запитання, чому люди опиняються без роботи, якщо на ринку є величезна кількість вакансій, і як економічна політика може впливати на безробіття. Якщо виходити із класичної теорії ринку, продавці й покупці знаходять одне одного одразу, не витрачаючи на це жодних коштів. На ринку праці все набагато складніше! Шлях пошуку одне одного роботодавцями і потенційними працівниками тривалий і тернистий. І на цьому шляху все має значення.
Фінансова криза 2008—2009 років стала важким випробуванням для більшості українців. За понад мільйоном із них закрилися двері їхніх підприємств, фірм, установ. Однак уже з 2010-го ситуація стала вирівнюватися. За даними Міжнародної організації праці (МОП), на рубежі 2009—2010 років рівень безробіття в країні усе ще досягав 9,8 відсотка. Але потім став знижуватися й до кінця 2010-го становив 8,1 відсотка. За словами Національного координатора МОП в Україні Василя Костриці, рівень безробіття цього року може знизитися до 7,7 відсотка. Цей оптимізм поділяє й віце міністр—міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. За його словами, якщо в країні триватиме економічне зростання близько 4—5 відсотків, то в наступному році вже може постати проблема нестачі робочих рук, зокрема робочих спеціальностей.
Репутація над усе
І в складних умовах кризи, і в часи економічного зростання одним із вирішальних чинників для будь-якого роботодавця є його репутація. У першому випадку вона дає змогу зберегти кадровий потенціал (цінні співробітники не підуть шукати кращого життя через тимчасові економічні труднощі), у другому — дає можливість залучити гарних професіоналів.
У цьому контексті досить цікавим є проведене наприкінці минулого року компанією Reputatіon Capіtal і Міжнародним кадровим порталом HeadHanter дослідження репутацій українських компаній як роботодавців. У дослідженні було відібрано 50 найвідоміших і високоприбуткових українських і мультинаціональних компаній, а також банків. Респондентам (аудиторія порталу HH) розсилали анкети, за якими згодом і було складено рейтинг роботодавців України з найкращою репутацією.
У підсумку з’ясувалося, що репутаційний індекс топ-5 мультинаціональних компаній і топ-5 вітчизняних майже не відрізняються, тобто українські компанії цілком конкурентні на ринку праці. З’ясувалося, що вище репутація компанії, то більшою мірою співробітники готові продовжувати працювати в ній навіть у разі зниження зарплати. До речі, турбота про соціальний добробут співробітників поки що аж ніяк не сильний бік українських роботодавців. За даними проведеного влітку минулого року дослідження, 92 відсотки наших співвітчизників упевнені, що роботодавці зобов’язані піклуватися про здоров’я своїх співробітників. Однак лише третина з них мають соціальний пакет на робочому місці. 16 відсотків опитаних зізналися, що в їхніх компаніях соціальні переваги доступні лише обраним співробітникам. За словами респондентів, найчастіше соціальні пакети передбачають оплату мобільного зв’язку (44 відсотки респондентів зізналися у цьому), медичне страхування (32), оплату транспортних послуг (17), оплату обіду (15) та оплату відпочинку (15).
Дуже цінні працівники
Більшість експертів сходяться в думці, що цього року рівень безробіття в Україні продовжить знижуватися, кваліфіковані фахівці з досвідом роботи і розумінням цілей і завдань великого бізнесу будуть істотно зростати в ціні. Надалі через складну демографічну ситуацію кваліфіковані кадри будуть взагалі на вагу золота.
Однак брак робочої сили в 2025 році, за найскромніших підрахунками, становитиме майже півмільйона осіб, тоді як фахівці вважають безпечною межею для України 200 тисяч. Виходячи з цього, роботодавцям доведеться дедалі більше піклуватися і про свою репутацію, і «про близьких», тобто про співробітників.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
