Політична температура Тернопільщини, яка починаючи з дев’яностих зашкалювала, потроху спадає. Синдром втомлюваності особливо позначився на останніх виборах до місцевих рад: явка на них була найнижча за останні двадцять років. Зневіра, розчарування позначилися навіть на тому регіоні, який здавна любив політику, мав її за хобі. Нині відбувається перезавантаження. Наразі політичні уподобання сконцентрувалися переважно на двох полюсах: з одного боку — «Свобода», з другого — Партія регіонів. Між ними утворився, по суті, вакуум. Він хоч і заповнений малопопулярними і розрізненими політичними силами, але бути до нинішньої влади в конструктивній опозиції вони не здатні.

«Свободи» по самі вінця

Оскільки Тернопільська обласна рада — єдина в Україні, де виборів у жовтні минулого року не було (вони позачергово відбулися в березні 2009-го), то всі зусилля політики спрямували на міську раду. Бал правила «Свобода», яка й здобула блискучу перемогу: більшість у міській раді та посада міського голови. В Сергія Надала, на відміну від його попередника Романа Заставного, немає підстав говорити, що йому заважають керувати містом. Усі ідеї міського голови підтримує фракція «Свободи», голосуючи за них. У команді також переважна більшість представників цієї політичної сили та їхніх симпатиків. Це молоді амбітні люди без особливого досвіду, але з бажанням працювати. Багатьом тернопільцям їхні імена мало що кажуть: ставку здебільшого робили не на особистості, а на політичну силу.

Дивуватися нічого. Тернопільці, які на виборах-2002 мліли від словосполучення «Наша Україна», у 2004-му стояли на Майдані за Віктора Ющенка, у 2006-му обожнювали Юлію Тимошенко, не можуть одразу відмовитися від політичних кумирів. Наразі ним стало ВО «Свобода». Чи надовго — покаже час. Відомо, як розпорядилися довірою виборців попередники. Якщо «свободівці» зуміють відійти від політичної риторики і сконцентруватися на вирішенні питань життєдіяльності громади, то зміцнять свої позиції. В іншому разі все повториться.

Хоча на рівні обласної ради поки що це не дуже вдається. На засідання практично кожної сесії (найбільшу фракцію, але не більшість, тут має «Свобода») виносять кілька політичних заяв і звернень. Саме через це в перші дні січня було зірвано «бюджетну» сесію. Проти внесення до порядку денного питання про звернення депутатів з приводу політичних репресій в Україні та обмеження культурних та національних прав українців у Російській Федерації виступили члени фракцій Партії регіонів, «Єдиного центру», Блоку Литвина. Вони аргументували це тим, що напередодні Різдва негоже вдаватися до суперечок, а варто сконцентрувати увагу на прийнятті обласного бюджету. Однак депутати не змогли дійти згоди, і голова облради Олексій Кайда (представник ВО «Свобода») закрив сесію. Деякі депутати були шоковані таким швидким рішенням, вони вважали, що слід було домовлятися, адже питання надто важливе для області. Потім обидві сторони давали коментарі, влаштовували брифінги. Наступного дня сесія таки відбулася, щоправда, позачергова. Бюджет області на 2011 рік прийняли, оперативно розглянули й інші питання. То для чого було город городити?

Голова міської ради Сергій Надал поки що утримується від гучних політичних заяв. Є питання нагальніші: великі «дірки» у цьогорічному бюджеті, проблеми у комунальному господарстві, на транспорті. Не вирішено питання утилізації сміття. Тепер ці проблеми немає на кого звалити. Одна річ обіцяти підігрівати тротуари (рядок із передвиборної програми Сергія Надала, чим нині найбільше дошкуляють міському голові його опоненти) і зовсім інша — розв’язувати злободенні проблеми міста. Міський голова не може не усвідомлювати, що політика політикою, а йому слід налагоджувати зв’язки з урядом, міністерствами, тож доведеться напрацьовувати передусім імідж господарника. Щоправда, деякі перші кроки нової міської влади виборців розчарували. Скажімо, бідкаючись про «дірки» у бюджеті, можновладці не забули підвищити собі платню.

Що далі вниз, то важче сховатися за партійну ширму

Наразі в області зареєстровано осередки 135 політичних партій. У виборчому процесі участь брали трохи більш як сорок. Добре структурованих організацій, які мають партійне представництво у вищих ешелонах влади, молодіжні та інші підрозділи, відповідний медіаресурс, набереться менше десятка.

Тож не дивно, що хоч як тасуй карти, а основні гравці ті само: Партія регіонів, «Свобода», УНП, «Батьківщина», «Наша Україна»... Цікава ситуація з «Єдиним центром». Свого часу місцевий осередок партії зумів сформувати колишній голова облдержадміністрації Юрій Чижмарь, вона має досить потужне представництво в обласній раді — першого заступника її голови. Проте на рівні районів «Єдиного центру» не видно й не чути. Представників «Батьківщини» наразі немає в обласній раді (свого часу вони відмовились від мандатів), дуже мало в Тернопільській міській раді, проте бютівці зберегли непогане представництво в районних радах, хоча загалом їхній рейтинг помітно знизився. Партія регіонів, навпаки, посилила свої позиції. Вона зуміла провести до рад різних рівнів понад 300 депутатів-мажоритарників, а серед партій посіла третє місце, в десяти районах навіть випередивши «Свободу».

Наростити протягом чотирьох років рейтинг у десять разів у доволі специфічному регіоні — погодьтеся, показник непоганий. Можливо, саме за це колишній голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк «заслужив» потужнішу Львівщину. Загалом представники Партії регіонів очолили ради семи районів. Ще семеро районних голів від «Батьківщини», двоє — від «Нашої України», один — від УНП. Принагідно зауважу, що троє із сімнадцяти районних голів — жінки, дві з них, до речі, представляють Партію регіонів. Раніше всі представницькі органи в районах очолювали чоловіки. «Свобода», незважаючи на загальне лідерство, немає жодного керівника на рівні районів. Узагалі, що далі вниз, то більшу роль відіграє не приналежність до партії, а особистість. Тут не дуже сховаєшся за партійну ширму, люди все бачать і оцінюють. Принаймні партія влади зуміла залучити до свого активу авторитетних особистостей, і виборці віддали за них голоси.

Коли дозріємо до громадянського суспільства?

Протягом минулого року на Тернопільщині змінилися чотири керівники. Такого не знав жоден інший регіон. Нинішній голова облдержадміністрації Валентин Хоптян багато років працював у владних структурах Хмельниччини, до останнього призначення очолював Підволочиську райдержадміністрацію, де за короткий час зумів зробити чимало хорошого. На думку незалежного експерта Ярослава Чорнозуба, це жорсткий менеджер, який, проте, діє в рамках закону. Він сконцентрується на економіці, впровадженні реформ, а політичні врегулювання, в тому числі з обласною радою, доручить комусь із заступників. Швидше за все, Петру Гочу, котрий непогано ладнає з депутатами.

Судячи з того, що керівник області взявся за наведення порядку в земельних відносинах, виведення з «тіні» бізнесу, легалізацію робочих місць тощо, експерт має рацію. Економіка надто запущена (один із найвищих рівнів безробіття, найнижча зарплата), щоб витрачати час на політичні перепалки, «війну» між шостим (облрада) і сьомим (облдержадміністрація) поверхами будинку влади, яка тривала роками. Шкода, якщо цього не зрозуміють політики. Але, здається, не все так безнадійно.

Нещодавно в обласній раді створено міжфракційне об’єднання «Рідний край», до якого ввійшли представники «Нашої України» та УНП, перед тим — об’єднання «Стабільність і реформи» (Партія регіонів, «Єдиний центр» і Блок Литвина), а це вже заявка на конструктивну працю.

Наразі ніша конструктивної опозиції, як на рівні України, так і на рівні області, не зайнята. Ярослав Чорнозуб вважає, що нинішній владі вона конче потрібна. Опозиційні партії («За Україну»), «Громадянська позиція», «Фронт змін» та інші можуть зробити ще одну спробу об’єднатися на паритетній основі (попередні закінчились невдачею через намагання Юлії Тимошенко домінувати). До речі, сама влада визнає, що це потрібно. Сьогодні значна частина України не може захистити свої інтереси через політичні структури. Люди самі змушені об’єднуватися, про що свідчить податковий майдан. До речі, підприємці дистанціювалися від партій через незначний рівень довіри до них. Можливо, більше уваги слід приділяти розбудові не лише партій, а й громадських організацій, які визначають рівень громадського суспільства.

Судячи з кількості громадських об’єднань (в області їх зареєстровано 510!), це велика сила, але насправді кількість не перейшла в якість. Нині при облдержадміністраціях створюють громадські ради. Така рада може стати ще однією громадською трибуною, звідки влада має шанси довідатись про те, як сприймаються її дії на місцях, почути критику і пропозиції. Звичайно, якщо не буде спокуси підім’яти все під себе.

Замість післямови

...На президентських виборах більшість галичан віддали свої голоси не за Віктора Януковича, але зневіра, розчарування в колишніх кумирах роблять свою справу. Чи варто міцно стискати в обіймах, а потім проклинати? Може, краще просто бути лояльними до влади, якщо вона не наступає на громадянські права і дає змогу спокійно жити і створювати добробут. Побажаймо цього собі і тим, хто взявся нами керувати.

 

Тернопільська область.