З ними обласна представницька влада ділилася з сільськими головами Рівненського, Здолбунівського, Острозького, Костопільського, Гощанського і Корецького районів, багато із яких на ці посади обрано вперше.
Перший рецепт від влади: сільради повинні переглянути розміри орендних ставок за землю і встановити на неї гідну ціну. Адже земля — це той ресурс, який передусім може забезпечувати стабільні бюджетні надходження. Але чимало сільрад цю можливість сповна не використовують. Зокрема, коли йдеться про землі, передані в оренду. За словами заступника голови Рівненської обласної ради Олександра Чуприни, середній розмір орендної ставки в області сьогодні становить 2,4 відсотка від грошової оцінки земельного паю. І це тоді, як указом Президента України цей мінімум встановлено на рівні трьох відсотків. Найменший середній розмір орендної плати за землю в Сарненському районі — 0,75 відсотка, а в деяких сільрадах Костопільського ще нижче, як, скажімо, в Гутянській — 0,5, Великомидській, Пеньківській — 0,7 відсотка.
Другий рецепт від влади: сільські ради повинні не просто виділяти землю, а й застосовувати практику проведення земельних аукціонів. Для прикладу: в 2010 році на території Корнинської сільради було продано п’ять земельних ділянок несільськогосподарського призначення — до бюджету розвитку сільради надійшло майже півмільйона гривень. Іще 153 тисячі гривень торік отримав бюджет від здачі землі в оренду. До того ж розмір орендної ставки тут перевищує три відсотки, а на деяких ділянках сягає 12 відсотків від грошової оцінки земельного паю.
Третій рецепт від влади: кожні п’ять—сім років проводити повторну грошову оцінку земель, бо це ще одна можливість додаткового наповнення бюджету, адже земля дорожчає. Наприклад, на території Горбаківської сільської ради Гощанського району надходження від плати за землю у 2008 році становили трохи більш як 79 тисяч гривень, а після проведення переоцінки земель у 2010 році вони зросли до 171 тисячі.
Звичайно, наведені рецепти підходять усім сільським радам. Ось тільки віддача від їхнього застосовування буде різна. Адже земля біля мегаполісів набагато дорожча, як і її оренда, та й попит на неї значно більший, ніж, скажімо, у поліській глибинці. Тож рівняти можливості під одну гребінку не можна. І все-таки потрібно намагатися використовувати всі надані законодавством можливості щодо використання земель на користь місцевих бюджетів.