Будівництво офісно-торговельного комплексу за адресою вул. Богдана Хмельницького, 7, має всі шанси увійти в історію міста як одне з найскандальніших. Першого лютого тут відбувся 1258-й (!) мітинг проти забудови цього місця. Не встигла громадськість перевести подих, як їй знов — у «бій». Сьогодні у столиці також мітингуватимуть. Учергове під стіни Київської міської державної адміністрації вийдуть захисники історичного обличчя міста. Їхня вимога до чиновників не нова: заборонити вже згадуване будівництво на розі вулиць Пушкінської та Богдана Хмельницького (над станцією метро «Театральна»).
Після цього планується провести марш до адміністрації Президента. І вже там вимагати від глави держави ветувати закон про регулювання містобудівної діяльності. Адже, переконують мітингувальники, якщо він усе ж набуде чинності, то подібні горе-будівництва, як над «Театральною», відбуватимуться на кожному кроці. І, що найголовніше, — вважатимуться абсолютно законними.
Останнім часом громадськість об’єдналася довкола боротьби за клаптик землі на розі вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської. Від грудня минулого року там, на місці колишнього скверу, мало не цілодобово будується кількаповерховий офісно-торговельний комплекс. Громадськість б’є на сполох. Мовляв, це будівництво небезпечне, неестетичне і взагалі незаконне. Як уже писав «Голос України», кількарічні пошуки правди в судах успіхом не увінчалися. По допомогу тамтешні мешканці зверталися навіть до Президента країни. Але поки що, на жаль, безрезультатно. Кілька днів тому захисники старого Києва взяли планку вище — написали листа до ЮНЕСКО. Його зміст приблизно такий:
«Варварська забудова історичного центру відбирає в городян їхню історію. Сьогодні на черзі театр російської драми імені Лесі Українки, який руйнується незаконним будівництвом не тільки візуально, але й фізично. Ми просимо ЮНЕСКО рекомендувати Україні розширити буферну зону Софії Київської. Тим самим захистити дві київські перлини: будинки Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки та Національної опери України ім. Т. Шевченка».
У тому, що ЮНЕСКО від цієї пропозиції не відмовиться, майже переконаний активіст громадської ініціативи «Збережи старий Київ» Ігор Луценко:
— Існує багато різних шляхів. Можна цю територію включити до буферної зони чи то Софії Київської, чи то Києво-Печерської лаври. А є ідея взагалі ці зони об’єднати. Оскільки і в списку ЮНЕСКО вони виступають єдиним об’єктом. Але тут є одна велика проблема: основну роль у цьому процесі має відігравати влада.
За словами Олександра Бригинця, депутата, голови комісії Київради з питань культури та туризму, позитивне рішення ЮНЕСКО з цього питання зможе допомогти і громадськості, і владі: «Багато чиновників постійно говорять, що вони готові заборонити будівництво над «Театральною», але не можуть знайти необхідних аргументів. А визнання цієї території буферною зоною буде цим самим аргументом». До того ж, як переконує депутат, сумнівів у тому, що це будівництво потрібно заборонити, не виникає навіть у столичних можновладців. «Але, з другого боку, всі розуміють, що за цим будівництвом стоять серйозні люди. Тому багато хто вважає, що те, як голова КМДА вирішить цю проблему, покаже, наскільки він впливовий. І це фактично буде для нього тестом».
Раніше дієслова «руйнувати» та «будувати» були антонімами. Та останні кілька років містобудівної політики в столиці довели: з них сміливо можна робити нове словосполучення чи навіть термін «руйнівне будівництво». Адже, зводячи висотні розважальні центри, магазини, офіси чи навіть готелі у центрі Києва, сильні світу сього нещадно руйнують його історичне обличчя. Єдиною перепоною на шляху забудовників стає громадськість, яка мітингами, протестами, а іноді і врукопашну намагається захистити нашу історичну пам’ять. Але без політичної волі та підтримки згори, зізнаються самі мітингувальники, їм не перемогти.
На знімку: виступає Наталія Мусієнко — мешканка будинку, поруч із яким триває будівництво.
