Наш читач із Кам’янця-Подільського Іван Яловий 23 лютого 1999 року вийшов на пенсію, ставши інвалідом третьої групи загального захворювання. У вересні 2006 року переведений на пенсію за віком. Однак досі працює на посаді директора художнього ліцею. Як керівник, завжди уважно вивчає зміни в законодавстві, з правовою грамотністю в нього все в порядку.
«45 літ відпрацював, тепер позиваюся...»
До нашої газети Іван Федорович звернувся з, на перший погляд, дивним запитанням: чим керується наша держава? Та тут і першокласник вам скаже: звісно ж, українськими законами. Іван Яловий, однак, вважає, що законів дотримуються не всюди, і має на те обґрунтовані докази.
15 листопада минулого року він вирішив зробити перерахунок пенсії по заробітній платі та стажу. Управління Пенсійного фонду в Кам’янці-Подільському перерахунок провело оперативно, але зовсім не порадувало Івана Федоровича. Він очікував, що його пенсія підвищиться на значно більшу суму. «Яким же було моє здивування, — каже Іван Федорович, — коли мені пояснили, що для перерахунку взято показник заробітної плати... за 2007 рік. Виявляється, в управлінні керуються не пенсійним законодавством, а... листом того ж таки Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №4096/02-01!»
Ошелешений пенсіонер, за плечима якого понад 45 років страхового стажу, за порадою знайомого юриста подався до суду. А там, таких, як він, — не протовпитися. «Що ж це коїться? — обурюється. — Чому держава допускає, щоб держустанови дурили працюючих пенсіонерів?! Людям дякувати слід, а їх ганяють по судах!»
Пенсіонери (за винятком «елітних») в Україні — то категорія найменш захищених громадян. Де їх тільки не кидають! Навіть з отим пільговим перевезенням. Мали б возити щодня, а возять два-три дні на тиждень. А ціни на все навколо скачуть, як ті акробати. Щоб задовольнити свої вельми скромні потреби (хліб, ліки, комунальні платежі, проїзд), більшість тих, хто заробив «заслужений відпочинок», продовжують трудитися. Не від доброго життя, як то кажуть. Чинне законодавство передбачає, що кожен працюючий пенсіонер (у тому разі, якщо він сплачує внески до Пенсійного фонду) має право раз на два роки звернутися по перерахунок пенсії. Люди так і роблять.
«Але їх з 11 березня 2009 року почали футболити. До цього перерахунок проводили із застосуванням попереднього від звернення року. А тепер Пенсійний «відкотився» в 2007. Якщо середня зарплата в 2009 році становила 1560 гривень, то в 2007 році — 1197. А чому не взяти 2006-й чи там... 1999-й? Тоді взагалі б ніхто не претендував на перерахунок пенсії в більшу сторону. Пенсійний фонд постійно сигналізує про дефіцит свого бюджету. Такі «корекційні» листи можна розцінити виключно як спробу Фонду залатати свої дірки, зменшивши зароблені людьми виплати», — коментують цю ситуацію адвокати, котрі захищають інтереси працюючих пенсіонерів.
Пригадаймо, Конституційний Суд 2008 року визнав рішення про призупинення дії статей 40 і 42 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування» неконституційним. Проте нової законодавчої норми він не визначив. Через це Кабінет Міністрів прийняв 28 травня 2008 року постанову №530, якою передбачив для перерахунку пенсій брати показники середньої заробітної плати на одну особу 1197,91 гривні. Після цього й з’явився вищезгаданий лист Пенсійного фонду, який отримали всі його підрозділи в державі. У ньому йдеться про те, що норматив зразка 2007 року для перерахунку пенсій слід використовувати до законодавчого врегулювання цього питання.
Про чиї доходи дбає ПФУ?
Начальник Кам’янець-Подільського міського управління пенсійного фонду Зоя Кацап погоджується: «Працюючі пенсіонери правомірно звертаються до судів, і всі вони виграють позови. Тим, хто має на руках рішення Апеляційного суду, ми проводимо доплати. Але управління на місцях нічого не може в цій ситуації змінити. Подібних позовів так багато, що ми не можемо навіть забезпечити участь наших юристів у слуханні справи. Якщо Пенсійний фонд прийме інше рішення, ми його виконуватимемо».
Чому ж «гора» зволікає з виправленням власної помилки? Це ж треба настільки не любити своїх громадян, які по кілька десятиліть чи й навіть піввіку працювали задля розбудови держави, щоб ганяти їх по судах!
«На цих справах, — каже Зоя Кацап, — заробляють адвокати. Бо громадяни їм дають доручення, а самі на слухання не їздять». Може, Пенсійний фонд так уболіває за цю категорію фахівців, що написав свого легендарного листа заради зростання саме їхніх доходів?! З легкої руки він «дає заробити» ще й з інших громадян, котрих ніяк не назвеш заможними. Зокрема, дітей війни. Їх заяви теж цілими гуртами ходять від суду до суду. І цим людям теж повертають гроші. Щоправда, лише з моменту звернення. А як звернення немає, то виходить економія у Пенсійного. На те, вочевидь, і розраховували: побіжать до суду далеко не всі.
Незручно себе обстоювати
Ось і Іван Машталер із того ж таки Кам’янця-Подільського не побіг. Йому... незручно обстоювати те, що вже й так підтверджено документами архіву: він є учасником «єгипетської» війни. У листопаді 2006 року вийшов на пенсію як учасник бойових дій. Та за якийсь рік управління Пенсійного фонду в Кам’янці-Подільському надіслало листа з вимогою додати довідку військового комісаріату про період (періоди) участі у бойових діях встановленого зразка, інакше припинять виплату пенсії. Не допомогла й довідка архіву ВМФ (м. Гатчина). На повторне звернення до Пенсійного фонду заявник знову отримав відмову. А головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області навіть надіслало йому копію довідки встановленого зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 зі змінами від 26.06.2007 року. Суть проблеми в тому, що оцей зразок вимагав вказати загальну кількість років, місяців і днів, що їх учасник бойових дій провів у «гарячій точці». Архів же лише засвідчує участь «від і до», посилаючись на алфавітні картки. Отож хтось (можливо, військкомат?!) мав би зайнятися елементарною арифметикою. Український Кабмін не вправі видавати вказівки чи встановлювати зразки Центральному військово-морському архіву іншої держави. У Гатчині ж (під колишнім Ленінградом) не розуміють: навіщо переписувати ті самі довідки. Російським учасникам єгипетської війни не доводиться так оббивати пороги.
Публікацію в «Голосі України» про Івана Машталера «Ходили ми походами, тепер ходимо за пільгами» (від 17.03.2010) у Пенсійному фонді «не помітили». А навіщо? Є листи, «ЦУ», додатки, за якими так зручно сховатися від обдертого владою народу.
