У столиці, на вулиці Богдана Хмельницького, 7,зводиться будинок не тільки всупереч законодавству, а й логіці здорового глузду
Якщо простежити за історією навколо скандального будівництва офісно-торговельного центру на місці скверу над підземним вестибюлем станції метро «Театральна», то створюється враження, що в країні взагалі відсутня влада. Точніше, вона є, але функціонує в інтересах винятково лише певного кола осіб.
За світло у вікнах і не тільки
Для читачів, які ще не читали про це будівництво, поясню: на місці маленького скверика за шість метрів (відповідно до норм цей показник має бути втричі більший) від житлового будинку, до речі, пам’ятки архітектури, зводиться чергова коробка. Вона закриє не тільки світло у вікнах його мешканців, а й просторову перспективу вулиці.
Почалася «епопея» у 2003-му за тодішнього голови КМДА Олександра Омельченка: на цю ділянку було укладено договір оренди під довгострокову забудову. Хай як дивно, але містобудівна рада у квітні 2004 року схвалила її проект, хоча й з умовою усунення низки зауважень. Утім, замовник і наміру не мав цього робити. Небайдужі до історії міста люди, мешканці прилеглих будинків забили тривогу відразу ж, як тільки забудовники, спилявши дерева в сквері, почали рити тут котлован. Адже йшлося не тільки про незручності тутешніх жителів, а й про порушення містобудівних законів, знищення обличчя історичної частини Києва.
І ось уже вісім років поспіль триває війна громадськості із забудовниками: 20 судових процесів, заборони на будівництво і його відновлення, скандали, протести, голодування, повідомлення в друкованих та електронних ЗМІ. 2006 року «всенародно обраний мер усіх киян» Леонід Черновецький обіцяв повернути сквер місту. На початку цього року вже Олександр Попов наказав відповідним підрозділам КМДА «розібратися із законністю зведення об’єкта». Тим часом забудовник, наче знущаючись і з влади, і з громадськості, після кожної обіцянки знову й знову відновлював роботи. А минулого грудня, після того, як на своєму засіданні містобудівна рада Києва вирішила визнати «помилковим і неприпустимим» дозвіл на це будівництво, робота тут кипить удень і вночі.
А він сам собі пан
Не стомлюватиму читача переліком заборонних і дозвільних документів щодо цього об’єкта: їх безліч. Часто рішення, прийняті тими самими органами влади, виключають попередні, ними ж ухвалені. У грудні 2007-го Київрада продала цю ділянку площею 0,8 га за 2 млн. грн. забудовникові — ТОВ «Альянс-центр», яке до того його орендувало. А через рік — у 2008-му прокуратура міста заборонила тут будь-які будівельні роботи, визнавши їх «незаконними через серйозні порушення містобудівних і будівельних норм та правил законодавства про охорону культурної спадщини». Однак інвестор з цим не погодився й оскаржив заборону в суді.
Поки «м’ячик» будувати — не будувати ще не один раз кочував з одного поля бою на інше, будівництво тривало. Представники інвестора на протести киян і міської влади відповідають тим, що в них є погоджений проект, дозвіл на будівництво, а також немає жодного проектного питання, яке б не знайшло позитивного рішення або в судових органах, або під час експертизи. Отож будівництво триває. Найдивніше, що, попри всю абсурдність зведення об’єкта в цій частині Києва, дозвільні документи в забудовника справді є, як і позитивні рішення кількох судів. Уже зовсім недавно, на тлі скандалів і протестів — у листопаді 2010-го начальник Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Києві Олег Бушовський, усупереч навіть тому, що не була проведена держекспертиза, несподівано підписав новий... дозвіл на це будівництво! При цьому він нібито керувався рішенням Окружного адміністративного суду Києва від 15 жовтня 2010-го за позовом забудовника.
Отож нехай мітингувальники вважають, що будівництво несумісне з історичною і культосвітньою атмосферою центральних вулиць столиці. Нехай розбираються з питанням «законності» градоначальники, нехай залишаються при своїй думці Прем’єр-міністр Микола Азаров і віце-прем’єр Віктор Тихонов, які закликали припинити знущатися з охоронних зон Києва (квітень і серпень 2010-го), а хазяїн залишається паном. Адже ділянка під будівництвом належить йому — ТОВ «Альянс-центр». Тому інвестора мало лякають навіть найгрізніші обіцянки «розібратися»: з ділянки він — ані на крок.
А якщо запитати в кожного, хто підписав,на якій підставі це зробив?
Але чи такий уже невразливий цей «пан»? І чи такі вже безпомічні правоохоронні органи, зокрема — прокуратура Києва? Хіба таке вже нездійсненне завдання — запитати в кожного, хто підписав незаконні документи, у тому числі чиновників різного рангу КМДА, суддів, експертів, усіх відповідальних за цю справу осіб, на якій підставі вони це зробили? З усіма наслідками, що звідси випливають...
Однак справа зайшла так далеко, що тепер фахівці в цій галузі бачать єдиний спосіб остаточно зупинити будівництво: Київрада має прийняти відповідне рішення, котре анулює попереднє — про продаж цієї ділянки, відшкодувавши власникові кошти, сплачені ним під час її купівлі.
Тим часом представники громадських організацій вимагають від місцевої влади скасувати дозвіл на будівельні роботи на вулиці Богдана Хмельницького, 7, і запровадити мораторій на забудову історичної частини міста.
На знімку: те саме скандальне будівництво офісно-торговельного центру на вулиці Богдана Хмельницького, 7.