Днями Національна спілка майстрів народного мистецтва України разом з редакцією журналу «Народне мистецтво» презентували нову спільну працю — багатосторінкове кольорове видання, присвячене 360-річчю утворення козацької держави.

Представляючи підсумок копіткої дворічної роботи двох колективів, голова спілки Євген Шевченко наголосив на унікальності цього видання. Бо вперше тут зібрано воєдино і відображено всі сфери життя України за часів Козаччини. Раніше про це ми дізнавалися з розрізнених історичних джерел — праць М. Грушевського, інших дослідників української старовини, літописів та спогадів зарубіжних мандрівників, які захоплювалися вільнолюбством козацтва та його героїкою у захисті рідної землі.

Великий знавець тієї доби, збирач її легендарної історії та матеріальних цінностей Д. Яворницький, залишаючи нам свою працю «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», наголошував: «... козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті, за людські права, козаки, які створили безліч високохудожніх дум і високоморальних і правдивих історичних пісень, що складають вкупі з наспівом цілі балади, цілі поеми почуттів, козаки, які створили багату історичну літературу, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості і вражали сучасників своєю далекоглядністю, гідні того, щоб усі їхні діяння представлені були у докладній, живій і художній історії».

Саме цим керувалися видавці «Народного мистецтва», готуючи розгорнуту, багатопланову розповідь про добу Козаччини. Не лише як про явище військового та воєнного плану.

Так, козаки рятували Європу від турецького поневолення. Так, вони створили державність, незнану до того в Європі. Витворивши Гетьманщину як центральне явище української державницької політики з усіма її інституціями та атрибутами, козацтво лишило помітний слід в усіх сферах суспільного життя. Воно дало світові козака Мамая, який, за визначенням мистецтвознавця С. Бушака, є візитівкою українського мистецтва, небаченого на теренах сусідніх держав. Своєрідний архітектурний стиль — українське бароко. Козацькі церкви. Ікони, одяг, вишивка. Звичаєве право. Ментальність. Усе це отримало поштовх до розвитку й утвердження в ХVІ—ХVІІІ століттях, у добу Козаччини, і передалося наступним поколінням.

Видання цінне тим, що окрім глибоких наукових розвідок істориків, етнологів, джерелознавців, фахівців народних мистецтв та архітектури тут подано зображальний ряд усіх раритетів тієї доби, збережених в Україні, окремі з яких добуті в Польщі, Росії та Швеції.

Про важливість та актуальність цього своєрідного монографічного видання говорили на його презентації академік М. Жулинський, доктори наук В. Брюховецький, Д. Степовик та інші авторитетні мистецтвознавці. Усі виступаючі були одностайні: це дослідження має дійти до бібліотек, вищих навчальних закладів та шкіл. Бо тут є багато пізнавального для наступних поколінь. Щоправда, тираж — 2 тисячі примірників — не зможе задовольнити попит на це унікальне видання. Тут би і підставити плече державі. Бо не можна ж у цій справі покладатися лише на свідомих свого козацького роду добродійників.

«Покрова Богородиці» із зображенням гетьмана Богдана Хмельницького. І пол. XVIII ст. Київщина. 

Картина "Козак Мамай" із колекції Національного художнього музею України.