Із виступів представників фракцій

— Вихід із кризи неможливо здійснити на існуючих технологічній базі та моделі управління державою. Щоб уникнути фінансової катастрофи, держава змушена виконувати вимоги МВФ, проводячи непопулярні реформи, обмежуючи витрати бюджету та скорочуючи соціальні гарантії. Але разом із тим ми повинні шукати власні шляхи побудови конкурентоспроможної економіки. Одним із таких шляхів є проведення ефективної державної регіональної політики.

Бідність є саме тим фактором, що підживлює радикалізм соціального та національного ґатунку. В цьому контексті цілком своєчасним є намір Президента запровадити нову регіональну політику, що покликана поєднати завдання економічної реформи і модернізацію країни із завданням розвитку регіонів. Створення державного фонду регіонального розвитку поряд із реалізацією національних проектів має створити нові точки зростання.

У питанні впровадження регіональної політики Україна сильно відстає від інших східноєвропейських країн. Свідченням тому є резолюція Європарламенту від 20 січня поточного року «Стратегія Євросоюзу для Чорноморського регіону». На жаль, у цьому документі Україна удостоїлася лише згадування у загальному переліку чорноморських країн-сусідів ЄС. При тому, що наша держава має найдовшу прибережну лінію на Чорному морі й 19 із 40 чорноморських портів, ми, на відміну від Росії, навіть не розглядаємося стратегічними партнерами ЄС. Відсутня Україна і в проектах диверсифікації джерел і маршрутів постачання енергоносіїв.

— Минулий рік був непростий. Проте влада створила гарний заділ для розвитку цього року. Припинено політичні чвари, відновлено керованість у державі, стабілізовано економіку, бюджет країни зріс на 4%, більш як на 11% зросло промислове виробництво. Досягнута стабілізація дозволила приступити до системних змін. Реформи назріли давно, але в країні не було відповідального керівництва. Так, модернізація може бути хвороблива, але влада повинна говорити правду. Головною тенденцією 2011 року має стати відкритий діалог держави із суспільством про цілі й методи реформ. Ми готові до чесного діалогу.

Однією із найчутливіших для громадян є пенсійна реформа. Тому до розгляду цього питання народні депутати підходять із особливою увагою. Мета реформ — зробити пенсійну систему максимально справедливою, а розмір пенсії — гідним. Необхідний відвертий діалог не тільки на експертному рівні, а й із суспільством загалом. Один з елементів такого діалогу — заплановані на 16 лютого парламентські слухання. Тільки після найсерйознішого обговорення ми прийматимемо рішення. Хвилюють громадян і проекти Трудового та Житлового кодексів. Не приховуватиму, нас непокоїть те, що пропоновані нововведення не пояснені людям достатньою мірою, на основі чого опозиція провокує зростання соціальної напруги. Найефективніші ліки від цього — чесність і ефективність влади.

У рамках адміністративної реформи до парламенту буде внесено проекти законів про держслужбу, про центральні органи виконавчої влади, зміни до закону про Кабінет Міністрів. У перспективі реформа має спуститися до рівня регіональної та місцевої влади. Йдеться не тільки про скорочення персоналу, а й про зміну формату взаємовідносин громадян із чиновниками.

— Розглядаючи основні завдання сесії, фракція КПУ виходить із такого: сьогодні, ще не оговтавшись від світової фінансової кризи, Україна опинилася на порозі нової кризи. В першу чергу мова йде про низку так званих соціальних реформ — пенсійну, житлово-комунальну, житлового законодавства та земельну. Всі ці так звані реформи проштовхуються лобістами вітчизняних і транснаціональних корпорацій, МВФ та закордонних держав. При цьому соціальні потреби та інтереси найманих працівників і мало захищених верств населення, тобто народу України, брутально нехтуються. Компартія з самого початку виступила категорично проти тих змін до пенсійного законодавства, Трудового та Житлового кодексів, які значно погіршують соціальні гарантії населення і безпосередньо ведуть до падіння життєвого рівня людей. Ми також чітко заявили, що голосувати за такі законопроекти не будемо.

Проблема дефіциту державних фінансів — це не проблема трудящих, які справно сплачують податки, в тому числі й у Пенсійний фонд. Це проблеми якості державного управління та відсутності державної власності на потужні прибуткові підприємства й галузі економіки. Серед першочергових законопроектів, які наша фракція пропонує розглянути на цій сесії, має бути закон про повернення базових галузей народного господарства у власність держави, іншими словами, закон про націоналізацію. Ми також пропонуємо прийняти низку соціальних законів, які захищають громадян від банківського та фінансового свавілля, гарантують повернення втрачених заощаджень, достойний рівень пенсії.

— Минула сьома сесія стала відверто провальною для Верховної Ради, точніше, для провладної більшості. Її робота звелася до автоматичного натискання депутатами-«більшовиками» кнопок за ті рішення, біля яких їм поставили галочки. В результаті цього кнопкодавства з’являються закони просто шкідливі для суспільства. Згадаймо багатостраждальний Податковий кодекс чи проект держбюджету на 2011 рік. На жаль, законопроекти меншості демонстративно ігноруються, їх валять, не обговорюючи і навіть не читаючи. Минулої сесії їх ухвалили аж 13, це 2% від усіх проектів законів, які пачками штампувала більшість. А коли Партія регіонів була в опозиції, голосувалось 15% їх пропозицій. Проста арифметика: демократії було в 7,5 разів більше. На минулій сесії парламентській меншості навіть доводилося бойкотувати засідання Верховної Ради, це була вимушена форма протесту проти дій влади. Але головне в іншому: ігнорують інтереси більшої частини суспільства, що не підтримує владу. З другого боку, й уряд, і більшість у парламенті проявили повну неспроможність адекватно відреагувати на проблеми, які переживає Україна.

Ефективність роботи влади для людей навіть не нульова, вона від’ємна. Громадяни щодня відчувають зростання цін на все і погіршення життя уже сьогодні. Так звані реформи полягають у витяганні з кишень людей коштів на фінансування державних видатків та дефіциту бюджету. На жаль, наша держава відкотилася до рівня африканських країн третього світу. Афроінтеграція — такий показник роботи влади. Євроінтеграція, як і розрекламований безвізовий режим з Євросоюзом, перетворилися на порожню декларацію. Необхідно не просто формалізувати права опозиції, головним тестом є готовність влади до врахування наших пропозицій у роботі Верховної Ради.

— Стартував новий рік, а з ним і нове десятиліття. Як свідчать останні події у світі, спокійного життя не буде. У постійній напрузі вся сита Європа. Палає ще вчора благополучне Середземномор’я, неспокійно за океаном. Глибинні причини руйнівного стихійного бунтарства, включаючи тероризм, були названі в Давосі — безробіття, зубожіння, бідність, сирітство, масова безвихідь. На цьому фоні як ніколи небезпечно й аморально виглядає прірва між багатими й бідними, а недолугі дії влади в будь-якій країні викликають гнів, роздратування і масові некеровані протести. Очевидно, що без широкого діалогу з суспільством, без повернення до реальних життєвих цінностей людей, чесності, справедливості, відкритості владі буде сутужно будь-де. І Україна в глобальному світі — не виняток. Доказом сказаного є те, з чого почалися реформи в нас — із шалених цін, драконівських тарифів, закриття шкіл, лікарень, нового пенсійного віку й багатьох інших новацій, що б’ють саме по народу. Тобто з похідного, а не фундаментального. Люди чекали іншого. Адже очевидно, що без радикальних глибинних змін саме в економіці реформи в інших сферах майже приречені. Можливості зростання добробуту країни на сировинних джерелах вичерпалися. У цих умовах економіка приречена на крах. Коли врешті-решт розпочнуться дійсні реформи?