У мене двоє синів-підлітків. Труднощів вистачає, оскільки виховую їх сама, багато часу забирає робота... Найбільше боюся, що хлопчики стануть наркоманами...
Ірина Іваненко.
Житомирська область.
Відповідає Людмила ЛИТВИН (Головне управління охорони здоров’я й медичного забезпечення КМДА):
— Психологи вважають дітей і підлітків найбільш соціально-залежними членами суспільства. Це означає, що вони найбільш схильні до різного роду психологічних і соціальних впливів, дія яких буває сильнішою за сімейне або шкільне виховання.
Спілкування з однолітками, молодіжна мода, «закони» вулиць, реклама, яка заворожує, приклади кіногероїв — усе це підштовхує підлітків до безумовного копіювання. Воно виявляється в першу чергу в тому, що легко перейняти: у фразах, жестах, одязі й... звичках, у тому числі й руйнівних.
Лише той, хто має в собі якийсь «стрижень», може протистояти негативному впливу. Але найчастіше такі молоді люди створюють собі цією стійкістю масу психологічних проблем. Вони стають предметом глузувань з боку «таких, як усі» — людей натовпу, керованих і залежних. Більше того, вони зазнають постійного тиску й провокацій у стилі «а тобі слабо?», «доведи, що ти не боягуз!»... Таке не всякий може витримати.
Підліток пробує який-небудь препарат, курить травичку й, перебуваючи під впливом одурманюючої речовини й психології «стадного почуття», поступово втягується у цей процес. Після трьох-чотирьох прийомів він відчуває потяг до препарату незалежно від своєї волі.
Що раніше батьки помітять дивну поведінку чада, то більша ймовірність уберегти його від цього лиха!
Необґрунтовані довгі зникнення з дому, пропуски занять у школі, зниження успішності, борги й нові підозрілі друзі — це вже привід для занепокоєння.
Батьків повинні насторожити такі зміни:
у характері: відчуженість, брехливість, замкнутість, злобність, неохайність;
у поведінці та настрої: необґрунтована агресія, а також безпричинна смішливість, балакучість, що явно не відповідають ситуації;
у руховій активності: підвищена жестикуляція, надмірність рухів, непосидючість або ж знерухомленість, млявість, прагнення до спокою (незалежно від ситуації);
у координації рухів: нерозмірність (розмашистість, різкість, неточність), нестійкість при ходьбі, погойдування тулуба навіть у положенні сидячи (особливо явне при закритих очах), порушений почерк;
у кольорі шкірних покривів: блідість обличчя й усієї шкіри або, навпаки, почервоніння обличчя й верхньої частини тулуба. Блиск очей. Сильно звужені або сильно розширені зіниці, що не реагують на світло;
у мовленні: прискорення, підкреслена виразність або ж сповільненість і невиразність мовлення;
підвищене слиновиділення або, навпаки, сухість у роті, сухість губ, осиплість голосу.
Зовнішній вигляд і поведінка нагадують стан алкогольного сп’яніння, але при відсутності запаху алкоголю з рота або при слабкому запаху, що не відповідає стану. У свідомості — звуження, викривлення, затьмарення.
Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина вживає наркотики:
не панікуйте; якийсь час поспостерігайте за нею, а потім обговоріть ваші спостереження з дитиною, у жодному разі не підвищуючи голосу, без погроз і покарань;
непомітно проведіть тестування на наявність наркотичних речовин в організмі за допомогою швидких тестів (вони є в аптеках);
не вірте запевненням, що вона впорається із проблемою самостійно, без спеціальної допомоги; спробуйте вмовити її піти до фахівця.
Пам’ятайте, вилікувати залежність від психоактивних препаратів дуже важко. Щоб ця проблема не зачепила вас, вживайте заходи зараз. Встановіть емоційний, психологічний контакт із дітьми. Не соромтеся, відкрито обговорюйте всі питання. Вони повинні відчувати вашу підтримку, увагу та турботу, довіряти вам.
Заохочуйте продуктивне проведення часу: відвідування спортивних секцій, занять, що розвивають. Підтримуйте їхні інтереси і захоплення. І, звичайно ж, самі проводьте з дітьми побільше часу. Якщо ви будете другом для дитини, у неї буде набагато менше шансів зробити неправильний вибір.
А як у них?
Зростання наркоманії серед підлітків викликає занепокоєння не тільки в Україні. У США, за зізнанням офіційних осіб, сьогодні понад 50% старших школярів вживають наркотики. Настільки ж безрадісна картина й у країнах Західної Європи. У Східній Європі й Центральній Азії середній вік споживачів наркотиків на момент першої ін’єкції — 16—19 років.
Відповідно до наявних оцінок, у деяких країнах Європи частка ін’єкційних наркоманів сягає 1% населення (у деяких містах Східної Європи вона навіть піднімається до 5%!).
У Росії, згідно з анонімним опитуванням, майже 95% молоді пробували наркотик хоча б раз. Підлітки зловживають психоактивними речовинами у 11,4 разу частіше, ніж дорослі. До закінчення школи 19,5% хлопчиків і 13% дівчаток пробували, а 9% хлопчиків і 5% дівчаток вживають регулярно. Особливу тривогу викликає інтерес до наркотиків у дітей 9—11 років, чого раніше не було.
