А починалося все так...Футбол. Трохи більше року залишилося до старту фінальної частини Євро-2012 в Україні та Польщі. Вболівальники зі стажем знайомі з історією цих змагань. Але на світ з’явилося кілька поколінь прихильників футболу, котрим було б дуже цікаво дізнатися про те, як народився цей тепер дуже популярний турнір, хто був ініціатором його проведення та багато інших фактів та історій.
Зокрема, варто згадати, хто здобував золоті нагороди в Парижі в складі збірної СРСР у першому розіграші турніру, котрий тоді мав назву Кубок Європи. Чи були у складі тієї славної команди представники України? Ми запропонуємо вам, шановний читачу, хроніки європейських чемпіонатів з першого і до останнього. А поки що пропонуємо розповідь про те, як з’явився цей турнір, без якого не уявляють власного життя прихильники футболу не лише в Європі, а й на інших континентах.
Отже, перший континентальний турнір (Кубок Європи) відбувся 1960 року. Але все починалося набагато раніше. Вперше ідею проведення турніру для європейських національних збірних висунув колишній генеральний секретар федерації футболу Франції Анрі Делоне (на знімку) на одному із засідань ФІФА. Обговорення тривали протягом 1952-го і наступного року. Нарешті в жовтні 1954-го в Копенгагені (Данія) відбулися збори, на котрих вирішили розпочати підготовку до першого європейського чемпіонату національних команд. Анрі Делоне, Жозе Краай і Джордж Грем мали підготувати пропозиції щодо турніру на перший конгрес УЄФА, котрий мав відбутися у Відні (Австрія) у березні 1955 року.
Спершу передбачалося, що європейські змагання стануть відбірними до чемпіонатів світу. Але цей проект не дістав підтримки у делегатів конгресу. Пояснювалося це тим, що під загрозою опинялися регіональні змагання в Європі. У підсумку вирішили підготувати новий проект і озвучити його через рік.
На конгресі УЄФА 1956 року в Лісабоні (Португалія) затвердили новий склад комісії для розробки проекту. До неї ввійшли: П’єр Делоне, Густав Шебеш, Альфред Фрей, Агустин Пухоль, Костянтин Константарас і Лешек-Юліуш Рильський. Вони обрали кубковий варіант. За ним кваліфікаційні змагання мали відбутися з серпня 1958 по березень 1959 року, 1/8 фіналу — з квітня по жовтень 1959 року, 1/4 — з листопада 1959 року по травень 1960 року, а завершальний турнір чотирьох найкращих команд — між 15 червня і 15 липня 1960 року в одній країні.
На засіданні виконкому
УЄФА 27 березня 1957 року в Кельні (ФРН) обговорювали проект під назвою «Кубок європейських чемпіонів». Після цього тодішній президент континентальної асоціації Еббе Шварц в офіційному бюлетені організації опублікував свій схвальний відгук. Але на конгресі УЄФА 28 червня того року в Копенгагені не все відбувалося гладко. З 27 учасників за проведення європейського чемпіонату проголосували 15. Проти висловилися: Бельгія, Італія, Нідерланди, ФРН, Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія.
Ще одна спроба зірвати проведення Кубка європейських націй датована 4 червня 1958 року. Її ініціаторами були делегації федерацій з Великої Британії та ФРН. Знову нав’язали дискусію про доцільність турніру. Голоси розділилися так: 15 — за, 7 — проти. І лише тоді остаточно вирішили проводити ці змагання. А 6 червня в залі «Клуб мандрівників» стокгольмського готелю «Форест» відбулося жеребкування першого кола Кубка європейських націй.
Кілька слів про сам кубок, котрий отримує чемпіон Європи. Його названо на честь уже згаданого Анрі Делоне. На жаль, пан Делоне помер 1955 року — за п’ять років до моменту завершення першого єврочемпіонату збірних. Син Анрі Делоне, П’єр, відповідав за створення призу. Його виготовив паризький ювелір Мішель Шобійон. До чемпіонату Європи 2008 року кубок зазнав деяких змін: став на 18 сантиметрів вищим і на два кілограми важчим.
Надалі ми детально розповідатимемо про всі футбольні чемпіонати Європи.
Кубок Анрі Делоне у Києві.
Фото з архіву «Голосу України» та Андрія Нестеренка.
