Плани великі, а грошей малувато

Саме з цих слів розпочав свою розмову з колегами заступник голови ОДА Володимир Галищук. І оскільки знизу вплинути на цінову політику неможливо, запропонував кожному керівникові вже тепер подумати, як закумулювати вільні кошти і якнайшвидше закупити все, необхідне для посівної. А ще — кожен повинен шукати свої ресурси, як впоратись із дорожнечею.

Сільгосппідприємство «Росія» — одне з найміцніших у Віньковецькому районі. Але і його керівник Іван Загродський всерйоз стривожений новими цінами:

— Найбільше лякає невизначеність — які ще цінові сюрпризи може принести завтрашній день. Приміром, такого ще ніколи не було, щоб курс долара залишався на місці, а вартість пального при цьому продовжувала зростати. Як же можна щось планувати, думати наперед, коли будь-якої миті все знову може різко змінитись? Добре, коли у господарства є жива копійка. Ті й запасаються пальним, щоб навесні не платити ще дорожче. Але це можуть дозволити собі одиниці. Зрештою, у хазяйствах немає елементарних ємностей, де можна було б зберігати тонни бензину та солярки, багатьом, як завжди, доведеться працювати «з коліс». Тож і виходить, що чимало районів мають не більше 10—15 відсотків від необхідних запасів пального.

Така сама картина і з добривами. Загалом область закупила близько третини від потреби. Але окремі райони, скажімо, Ізяславський, Летичівський, Кам’янець-Подільський звітують поки що про 12—16 відсотків запасів. І це знову-таки середні цифри, а є чимало господарств, котрі й мішка селітри не мають.

З останньою, очевидно, будуть проблеми. Вже тепер багатьом довелось купувати її у виробника більш як за три тисячі гривень за тонну. До того ж подейкують, що попит на цей товар зріс на зовнішніх ринках, тому вітчизняні аграрії можуть стикнутись якщо не з дефіцитом, то знову з подорожчанням. А в результаті чимало посівів може залишитись взагалі без підживлення.

Коли землю нагодувати нічим, тоді й сам ситий не будеш — слушно підмітили селяни. Чим обертається для урожаю серйозне відхилення від технологій, зокрема, й істотне зменшення внесення і органічних, і мінеральних добрив, вже підраховано на прикладі минулого року. Понад сімдесят господарств області отримали середню врожайність зернових менш як двадцять центнерів з гектара, а у деяких фермерських взагалі зафіксовано по 11—12 центнерів з гектара. Не варто й коментувати ці цифри.

— Загалом область запланувала збільшити нинішнього року посівні площі, — повідомив перший заступник начальника облагропроду Володимир Калініченко.

Недаремно обласна влада вже вкотре ставить завдання — використати весь земельний ресурс, раз і назавжди забути про облогуючі землі, а такі ще й досі залишились. Зрозуміло, що повна інвентаризація землі, виготовлення проектів землеустрою — це завдання, котре не під силу окремим керівникам господарств, ним повинна зайнятись насамперед районна влада. А заодно і допомогти в пошуках ефективних орендарів там, де їх досі не було.

Зміни відбудуться і в структурі посівних площ. На жаль, не скрізь вони будуть позитивні. Так, посіви зернових будуть скорочені на три тисячі гектарів, причому половина цієї цифри припаде на Старосинявський район, ще чотириста гектарів — на Хмельницький. Пістрява картина буде й з буряковими посівами. З одного боку, в області багато говорять про відновлення роботи окремих цукрозаводів, а звідси — про необхідність забезпечити їх відповідними запасами сировини. Тому й ставиться завдання про збільшення посівного клину саме цієї культури.

Та з другого, чверть районів звітує про те, що взагалі не буде сіяти цукристі. Ще у чверті площі будуть зменшені у кожному в середньому на півтисячі гектарів. Чому так трапилось, у кожного господарства своя відповідь. Десь скаржаться на дальні відстані до цукроварень. Мовляв, транспортні витрати забирають більшу частину прибутку. У когось увірвався терпець дочекатись обіцяних дотацій за здану сировину. А десь постійно підводять врожаї. Скажімо, минулої осені Городоцький район прозвітував про середню врожайність лише у 157 центнерів з гектара. Про яку зацікавленість у вирощуванні буряку може йти мова, коли давно відомо, що прибутки він починає приносити при врожайності удвічі більшій від згаданої.

Коли ж починають з’ясовувати, чому в окремих господарствах вдалось досягнути показники у два, а то й три рази вищі, картина стає зрозумілою: дотримання технології дає свої результати. І саме тут все повертається на звичне коло: немає грошей, щоб закупити добрива та засоби захисту рослин — бідний врожай. А нічого не привезеш з поля — знову не матимеш грошей.

Уже підраховано, що на проведення посівної області знадобиться близько 1,1 мільярда гривень. Стільки власних коштів у господарств не набереться, та й обласний та місцеві бюджети навряд чи зможуть розщедритись на великі суми підмоги. Тому майже півмільярда планують позичити у банкірів.

Вже тепер говорять про дефіцит для проведення весняно-польових робіт у п’ятдесят мільйонів гривень. Якщо не вдасться втримати ціни на пальне та добрива, то він зростатиме пропорційно. Чи можна перекрити його за рахунок кредитів, поки що сказати важко.

Наразі представники банків наче й не відмовляють у позиках — жодних обмежень у сумах немає. Але хто відважиться на кредит? Є чимало господарств, котрим просто нічого віддати в заставу, а, значить, жодної гривні їм не вдасться позичити. Та й тим, у кого за плечима є майно, будівлі та техніка, позичати не так просто. Не кожен може дозволити собі кредитну ставку, котра дотягує до двадцяти відсотків. Тим більше при відсутності хоча б річного прогнозу на ціни.

Поки що місцевим керівникам доводиться обмежуватись загальними міркуваннями про дефіцит продовольства на світовому ринку. Як цей дефіцит може позначитись на прибутках кожного конкретного господарства, сказати ніхто не може. Напередодні посівної для аграріїв залишається таємницею, хто, яку культуру і за якими цінами зможе закупити для експорту. Минулими роками навіть потужні товаровиробники відчули на собі примхливу гру урядових рішень щодо обмеження експорту то пшениці й ячменю, то ще і кукурудзи. І тепер чітко визначених цифр ні щодо обсягів, ні щодо цін майбутнього врожаю немає. Тож багатьом знову доведеться вийти в поле, планувати і сіяти на свій страх і ризик. Загалом область планує отримати нинішньої осені до 1,1 мільйона тонн пшениці і близько двох мільйонів тонн буряків. Це позитивні тенденції, і вони мають сприяти зміцненню і економіки краю загалом, і кожного конкретного господарства. От тільки вдалося б збутись цим прогнозам. Особливо якщо немає твердих економічних гарантій.

 

Хмельницька область.