Атака листами
Першим про конфлікт між мешканцями сіл Великоозерянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області та єгерем мисливського господарства «Залужжя» Ярославом Серком у публікації «Обкрадають за допомогою брудних схем» («Голос України» за 17 квітня 2009 року) написав народний депутат України Павло Сулковський (фракція Партії регіонів). Але конфлікт навіть після виступу народного депутата не вщух, отож через рік колективний лист на цю тему надійшов і на адресу парламентської газети.
Нагадаю, мешканці сіл Великоозерянської сільської ради (а до неї входять села Великі Озера, Шахи, Черемель) Дубровицького району писали про те, що після того, як на лісових угіддях біля їхніх сіл було створене мисливське господарство «Залужжя», життя у них стало нестерпним. З’явилися, пишуть, проблеми з вільним доступом по гриби та ягоди, з чого виживає більшість поліських сімей в умовах тотального безробіття, дикі тварини нищать городи... Та найбільше невдоволення автори колективного листа висловлювали на адресу єгеря МГ «Залужжя» Ярослава Серка, який, на їхню думку, перевищує свої службові повноваження стосовно місцевих мешканців, грубо поводиться з ними, наводили навіть факти рукоприкладства...
Процитую лише кілька рядків з того колективного листа:
«У нашій місцевості склалася складна, нездорова обстановка. І все через дії єгеря мисливського господарства «Залужжя» Ярослава Серка, який, заявляючи, що є представником впливового чиновника на Рівненщині, витворяє тут що хоче, перевищує свої повноваження єгеря, поводиться з людьми зухвало. Старожили сіл зауважують, що навіть при німецькій окупації такого геноциду не було — населення вільно займалося збором грибів та ягід, сінокосінням тощо. Полювання у мисливських угіддях проводяться у будь-яку пору року, тож людям страшно зайти у ліс. Єгер часто погрожує людям зброєю, перепиняє підводи з дровами, чим перевищує свої повноваження, беручи на себе функції лісової охорони...»
Згадане колективне звернення стало підставою для з’ясування проблемних обставин, до якого долучились і працівники прокуратури Рівненської області, оскільки «сигнали» про конфлікт надходили і до них. Його результати лягли в основу публікацій «Війна» у поліській глибинці»(«Голос України» за 25.03.2010) та «Чим завершиться «війна» у поліській глибинці?» («Голос України» за 13. 05.2010).
Ось як відреагував на публікацію в «Голосі України» «Війна» у поліській глибинці» тодішній прокурор Рівненської області (нині заступник Генерального прокурора України. — Авт.) Анатолій Пришко:
«Проведеною перевіркою використання мисливських угідь ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя» встановлено порушення Закону України «Про мисливське господарство та полювання», — писав тодішній прокурор області у листі до редакції. — Так, вивченням Договору про умови ведення мисливського господарства від 22.12.09 прокуратурою області виявлено невідповідність окремих пунктів договору вимогам ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», у зв’язку з чим 30.03.10 принесено протест в обласне управління лісового і мисливського господарства. Протест розглянуто і задоволено, Договір приведено у відповідність.
Під час перевірки також з’ясовано, що на території Великоозерянської сільської ради дикі тварини знищують сільськогосподарські культури, які вирощують місцеві жителі, тому до Дубровицького районного суду прокуратурою області 13.04.10 пред’явлено позов в інтересах Великоозерянської сільської ради і тринадцяти її мешканців про скасування рішень Рівненської обласної ради, якими надано мисливські угіддя ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя».
Також до Господарського суду Рівненської області пред’явлено позов в інтересах держави в особі Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства до ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя» про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства.
Крім того, керівнику ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя» прокурором Дубровицького району внесено подання про усунення порушень вимог ст. 13, 28 Конституції України та ст. 66 Лісового кодексу України, у зв’язку з неналежною поведінкою працівників товариства по відношенню до мешканців Великоозерянської сільської ради (перешкоджанням їм реалізувати своє конституційне право на безоплатне користування природними ресурсами та приниження їх гідності). У поданні вимагається вирішити питання доцільності перебування на посаді мисливствознавця Серка Я. А.
За однією заявою прокурором Дубровицького району порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 122 КК України — за фактом заподіяння працівниками ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя» умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень мешканцю м. Дубровиця — Хмелініну В. П.».
Що ж, у суди пред’явлено позови. Залишалося чекати, яке ж рішення вони приймуть. У чеканні цього конфлікт між єгерем та місцевими мешканцями дещо вщух, чому я щиро пораділа. Тимчасове перемир’я порушувалося хіба що скаргами поліщуків на те, що дикі кабани нищать городи. Таких скарг у сільраді протягом 2010 року зареєстровано двадцять дві...
Права рука не знає, що робить ліва?..
Засідання Дубровицького районного суду зацікавлені у вирішенні конфлікту сторони чекали майже сім місяців. Голова Дубровицького районного суду Зоя Сидоренко пояснила це нестачею кадрів суддів: замість трьох працює вона одна, тому має велике навантаження.
І все-таки людей тішило, що 2 червня 2010 року згаданий суд виніс ухвалу про відкриття провадження у справі №2-559/10 за позовом заступника прокурора Рівненської області до Рівненської обласної ради, ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя» про визнання нечинними та скасування рішень облради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства.
Суд у Дубровиці мав відбутися 29 грудня 2010 року. Оскільки позов подавався не лише в інтересах держави, а й тринадцяти соціально незахищених громадян — мешканців сіл Великоозерянської сільради, то вони прибули у призначений день на судове засідання у райцентр. Але засідання не відбулося. З’ясувалося, що Рівненська обласна рада подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Рівненської області на згадану ухвалу Дубровицького районного суду. А підписав її перший заступник голови Рівненської обласної ради Михайло Кривко.
В апеляційній скарзі облрада просила суд: «відновити пропущений строк та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати ухвалу Дубровицького районного суду від 2.06.2010 про відкриття провадження у справі №2-559/10 та винести нову ухвалу щодо закриття провадження у цій справі».
Іншими словами, цією апеляційною скаргою фактично проігноровано стурбованість Великоозерянської територіальної громади ситуацією, що склалася у їхній місцевості зі створенням МГ «Залужжя». Адже це конфліктне питання мешканці сіл Великоозерянської сільської ради обговорювали на сільському сході — вирішили клопотати перед владою, Дубровицьким районним судом, що має розглядати позов прокуратури, аби вони скасували рішення Рівненської обласної ради про надання в оренду мисливських угідь ТзОВ «Залужжя». До речі, рішення сходу підтримане і депутатами Великоозерянської сільської ради на сесії сільради. Воно було предметом обговорення і на сесії Дубровицької районної ради.
— Та кому потрібні ми з нашими проблемами? — коментують факт подання апеляційної скарги облрадою місцеві мешканці. — Це тільки під час виборів нам обіцяють, що обстоюватимуть інтереси громади. У житті, самі бачите, не так... За мисливським господарством стоять впливові багачі, а ми ж — біднота...
Віру у можливість відновити справедливість у громади вселяє, як вони кажуть, хіба що ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 12 січня 2011 року. Колегія суддів ухвалила: «Рівненській обласній раді в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Дубровицького суду від 2 червня 2010 року відмовити. Апеляційну скаргу Рівненської обласної ради на ухвалу Дубровицького районного суду від 2 червня 2010 року залишити без розгляду». Тобто суд у Дубровиці відбудеться, хоча й розгляд апеляційної скарги дещо відтермінував судове засідання.
У Рівненській обласній раді склалася цікава ситуація: у той час, як перший заступник голови Михайло Кривко підписує апеляційну скаргу, інший заступник голови Олександр Чуприна звертається до прокуратури Рівненської області та Рівненської ОДА із депутатським запитом щодо перегляду рішення обласної ради про надання мисливських угідь МГ «Залужжя». Хоча, на мою думку, це буде перевірка по «другому колу». Адже прокуратура Рівненської області вже давно все перевірила — про це свідчить відповідь тодішнього прокурора області А. Пришка редакції, а також позови до судів.
До речі, Олександр Чуприна входить до фракції Партії регіонів в обласній раді, він депутат-мажоритарник, який представляє інтереси виборців Дубровицького району, а відтак і тих, які мешкають у селах Великоозерянської сільської ради.
Тим часом, судячи з нового листа до редакції за підписом Великоозерянського сільського голови Михайла Рябого, датованого січнем 2011 року, тимчасове затишшя у їхніх краях закінчилося, щойно з’явилась апеляційна скарга обласної ради до Апеляційного суду Рівненської області. В Дубровицькому райвідділі міліції та в прокуратурі Дубровицького району зареєстровані скарги від двох мешканців сіл Великоозерянської сільської ради на єгеря Ярослава Серка. Допоки по них ведуться слідчі дії, не буду переповідати змісту тих заяв (це тема наступної публікації), хоча й лист у редакцію одного з потерпілих змушує дякувати Богові, що в цьому краї ніхто ще не загинув, як на Кіровоградщині...
«І до Президента дійдемо!»
Лісові угіддя даються в оренду під мисливські господарства зазвичай людям заможним, так би мовити, «із зв’язками» (чесно кажучи, мене здивувало, що ця обпалена Чорнобилем, неблагополучна в екологічному плані місцина привабила їх). Хоча й місцевий бюджет від таких господарств не має зиску, лісівники знайшли цілком пристойне пояснення тому, що погоджуються передавати в оренду лісові угіддя під мисливські господарства: мовляв, державне фінансування на відновлення фауни мізерне, а орендарі мисливських угідь вкладуть кошти у цю справу. Хто з цим сперечатиметься — мета ж бо благородна?!
Тільки при цьому ніхто не враховує того, як житиметься місцевому люду після появи такого мисливського господарства, чи не завдаватиме таке сусідство їм шкоди? Конкретно щодо Великих Озер та ближніх до нього сіл, то це потрава їхніх городів, неможливість перебувати в лісі у дні полювань... Можна зрозуміти обурення поліщуків. Роботи всім у цих місцях бракує, тож, аби вижити, виїздять у чужі краї на сезонні заробітки. Без підсобного господарства, городу, дарів лісу сім’ям теж не вижити. Для багатьох сезон заготівлі грибів і ягід дає можливість не лише для себе зробити припаси на зиму, а й заробити бодай якусь копійку на прожиття. А якщо ваш город, щойно ви висадили картоплю, порили дикі кабани, а в ліс по гриби та ягоди не завжди пускають? Що залишається у людей? Правильно. Людська гідність (її, до речі, мають не тільки багатії). А якщо і на неї зазіхають подібні єгері, що у такому випадку робити?
— Вони приїздять у наші краї, щоб розважитись на полюванні, а ми, хто живе тут з діда-прадіда, повинні за це страждати? — кивають на мисливські угіддя поліщуки. — Нам уже нема чого втрачати, тож дійдемо і до Президента! Правда ж має десь бути...
Що тої правди буде нелегко знайти, переконалась і я. Мені неоднозначно натякали, щоб я відступилася від цієї теми — надто солідні люди за цим стоять, «із зв’язками», адвокатським досвідом. То, може, ці солідні люди проявлять мудрість і спробують владнати конфлікт із сусідами — місцевими жителями? Адже мудрість у тому й полягає, щоб уміти з ворогів робити друзів, а не навпаки... А вихід, на мою думку, простий: єгер має виконувати суто єгерські обов’язки, бути принциповим, чесним, порядним, боротися з браконьєрством, якщо воно є, але тільки законними методами. А не кулаками, як це було у випадку з жителем Дубровиці В. П. Хмелініним, і за цим фактом порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України...
У тому, що мешканці сіл Великоозерянської сільради Дубровицького району налаштовані рішуче боротися за свої права і можуть, як вони кажуть, «дійти і до Президента», ніскільки не сумніваюсь. Поки що вони чекають рішень судів і знову по новому колу пишуть скарги і до редакції «Голосу України», і до прокуратури області, і до голови Рівненської ОДА Василя Берташа та голови Рівненської обласної ради Юрія Кічатого (керівників області вони, як призналися, хотіли б бачити на сході їхнього села)... Люди наводять нові подробиці про «подвиги» єгеря МГ «Залужжя» Ярослава Серка, якого ніяк не поставлять «на місце» його роботодавці. Тим часом саме його поведінка щодо місцевих жителів — причина задавненого конфлікту. Чим уже так догодив своїм господарям цей чоловік, що вони не хочуть прислухатися до думки громади, не реагують навіть на думку народного депутата України Павла Сулковського, прокуратури?
...Кілька слів про Великоозерянську громаду. У 90-ті роки вона здивувала Україну, борючись за свої села, які зачепила чорнобильська трагедія. У 1992 році Великі Озера були віднесені до другої категорії радіаційного забруднення. Так було накладено табу на проживання, ведення господарства, будівництво та соціальний розвиток цього населеного пункту. Але багато селян не захотіли залишати свої села і хутірці, оскільки вважають їх найкращими. Ось так громадою і відстояли майбутнє своїх сіл, які тепер віднесені до третьої категорії радіаційного забруднення. Великоозерянці, які ніколи не славились великими статками, навіть поступилися заради цього чорнобильськими пільгами. Про цю історію трепетної любові поліщуків до свого батьківського краю кінематографісти зняли фільм «Зона відчуження».
А те, що відбувається у цих місцях нині, може стати сюжетом для бойовика. Але загартована в обстоюванні своїх прав Великоозерянська громада налаштована і цього разу рішуче. І досвід у цьому має.
 
Рівненська область.
Великоозерянці «озброїлись» відеоапаратурою, якою фіксують порушення з боку своїх сусідів. Ось цей зроблений ними знімок адресують начальнику обласного ДАІ.
На знімку: мотоцикли єгерів МГ «Залужжя» біля магазину у Великих Озерах. Техніка — без номерних знаків. Про це ще торік писав «Голос України», але ДАІ на це не відреагувало.