Події під Крутами — ще донедавна біла пляма в нашій історії — щороку домальовуються новими мазками. Відновлюються архіви, додаються свідчення очевидців. У листі, який надійшов до «Голосу України», викладено спогади мешканців села Печі. Як розповів сільський голова Юрій Денисенко, в пам’яті його односельців факти, пов’язані з боєм під Крутами, зберігаються і передаються з покоління до покоління.
«У переважній більшості публікацій, в яких сьогодні описують події під Крутами, є неточності, пов’язані з тим, що село Крути (Ніжинського району) плутають зі станцією Крути. Проте станція розміщується в селі Пам’ятне, яке належить до Печівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. Й відомі історичні події відбулися біля станції Крути на землях Печівської сільської ради.
Мешканці села Печі брали безпосередню участь у січневих подіях. У пам’яті наших односельців збереглися спогади, які я хотів би описати. Саме військове протистояння відбулося не безпосередньо на місці пам’ятного знаку, а в глибині поля на відстані 1,0—1,5 кілометра. Коли жителі Печі почули стрілянину, то вийшли на шлях з боку станції Крути і як на долоні могли стежити за перебігом подій на полі бою, бо відстань до місця становила 1,5—2 кілометри від села. Було добре чути стрілянину. Особливо ж виділялися постріли з гармат.
Деякі із студентів, коли закінчились набої, були змушені відступити і намагалися заховатися в селі Печі. За втікачами влаштовували погоні. Одного із студентів пожаліла самотня жінка і заховала під піччю. Але хлопця знайшли, побили і босого по снігу погнали на станцію Крути. Але декого вдалося заховати і врятувати. Збереглися спогади, як Антон Колотило зайшов до своєї клуні і помітив у ній наляканого і замерзлого юнака. Антон Силіверстович забрав його до будинку, хлопця відігріли та нагодували. Він жив у хаті рятівників, навіть допомагав у веденні домашнього господарства, аж поки в село не приїхали родичі загиблих, щоб провести перепоховання.
Наступного дня після бою, попри заборону ховати тіла загиблих юнаків, староста Печі організував мешканців села, щоб ті на волах та конях об’їхали поле бою і зібрали тіла полеглих вісімнадцятьох гімназистів. У той само час на околиці сільського кладовища викопали велику братську могилу, до якої і звозили полеглих захисників. Дно могили встелили кульовою соломою, на неї — розіслали домоткане полотно, яке принесли з дому наші сільські жінки. Потім тіла загиблих оборонців поклали в ряд і зверху також вкрили полотном. Як і належить за християнськими звичаями поховали з дотриманням церковних канонів. Поставили кілька дубових хрестів, оскільки могила була велика. Хрести були не товсті, але високі і добре помітні на цвинтарі. До речі, на той час ліси перебували у власності селян, і два дуби для виготовлення хрестів подарував один із мешканців Печі.
І лише після прийнятого Центральною Радою рішення про перепоховання полеглих в бою під Крутами 19 березня на сільському кладовищі зібралися представники влади і батьки загиблих. Мешканці села розкопали могилу, дістали тіла загиблих і почули від батьків слова подяки та зауваження, що якби вони знали, з якою повагою та належною шаною поховано їхніх дітей, то на перепоховання не погодилися б. До цього дня зберігається в переказах плач матері: «Женю, Женю, чого тобі не вистачало?!».
Тіла, які дістали з могили на сільському кладовищі, перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві. Тіло одного захисника (за іншими свідченнями двох), можливо, невпізнаного або місцевого жителя, залишили лежати у спільній могилі. Підтвердженням цього може бути і той факт, що на могилі знову було встановлено два хрести, які стояли до 60-х років.
Є також відомості, що в бою під Крутами брав участь мешканець сусіднього села Омбиш Василь Григорович Легкий, 1900 р.н., який на той час був студентом навчального закладу Києва. Він загинув в бою під Крутами і, ймовірно, також похований на сільському цвинтарі Печі. Під час перепоховання тіло Легкого поховали на сільському кладовищі рідного села. Нині інформації про те місце не збереглося. Про участь Василя Легкого в бою під Крутами повідомила його племінниця В. Кавурка.
У квітні та липні 2008 року археологи «Чернігова стародавнього» проводили розкопки на сільському кладовищі Печі, щоб встановити місця поховання загиблих студентів. У результаті знайдено залишок основи хреста та скелет загиблого студента. На тому місці (за сприяння, директора «АРТ-центру» Б. Дєдова) розпочали впорядковувати місце поховання. Та, як часто буває, коштів на встановлення пам’ятного знаку на могилі загиблих студентів забракло.
Та попри певні економічні труднощі слід завершити розпочаті роботи із встановлення пам’ятного знака на могилі похованих на сільському кладовищі села Печі студентів. Місце першочергового поховання Крутівських захисників необхідно долучити до меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут».
