Парламентарії попередніх скликань зустрілися учора під час XVІ річних зборів асоціації народних депутатів. Зібрання це за духом нагадувало зустріч випускників — такі самі усміхнені обличчя, вітальні вигуки, рукостискання. По суті, йшлося про економічно-політичне сьогодення, зачіпали питання, які нині турбують суспільство, розв’язували власні організаційні проблеми. Цьогоріч серед народних обранців можна було побачити керівника Верховної Ради 2-го та 5-го скликань Олександра Мороза та колишнього Президента Леоніда Кучму.
Протягом минулого року Асоціація народних депутатів налічувала 535 осіб. Учора зібралось трохи більше сотні. Депутат 3-го скликання Зорислава Ромовська каже, що прийшла на засідання вперше. І не пошкодувала. Нині вона завідує кафедрою цивільного права в Академії адвокатури, тісно працює зі студентами, тому браку в спілкуванні не відчуває. Та, з’ясувалося, у колі колишніх колег по сесійній залі їй також є про що згадати. «Я не бачилася із багатьма майже десять років, — розповідає, — але люди підходять, вітаються і мені приємно, значить, ще не так змінилася, ще впізнають».
Цього року силами Асоціації депутатів (а ця громадська організація існує, до речі, винятково на кошти членських внесків) видано книжку «Декларація про державний суверенітет». У ній систематизовано спогади безпосередніх учасників тих історичних процесів, які відбувалися в країні два десятки років тому. Переоцінити таку роботу важко. «Важливо, щоби кожен залишив свій спогад, — каже пані Зорислава, — бо події забуваються, люди відходять, а на скрижалях нашої історії має бути записана певна цінна інформація». Тому колишні парламентарії не мають наміру зупинятися на досягнутому і вже цьогоріч планують дати життя книзі «Проголошення незалежності України. Історія прийняття, документи, свідчення». Щоправда, хоч як це банально звучить, на перешкоді можуть стати фінансові труднощі. Так, за словами упорядника попереднього видання та президента асоціації Олександра Барабаша (на знімку ліворуч), торік вихід книжки завис у повітрі саме через безгрошів’я. Тільки завдяки спонсорській допомозі від громадянина Норвегії її вдалося видати. Сума, що виявилася доленосною для книжки, може видатися смішною навіть для пересічного українця — п’ять тисяч доларів. Погодьтеся, не депутатський розмах.
А коли в залі зачепили пенсійне питання, самі колишні парламентарії зауважили, що серед спеціальних (підвищених) виплат заробітки депутатів становлять мізерну частину. Парламентарії погодилися з тим, що високі пенсії не мають індексуватися, доки їх не наздоженуть середньостатистичні показники. Однак, зазначили вони, законопроект має низку юридичних неточностей, які потребують корекції.
За часів депутатства моя співрозмовниця, Зорислава Ромовська, брала участь у творенні багатьох законопроектів. Зокрема, Сімейного кодексу. Каже, нині це неоціненний досвід для викладацької роботи. А часом стають у пригоді й здобуті в ті часи знайомства. Так, одна студентка за нібито занижену оцінку погрожувала скаржитися Станіславу Ніколаєнку (на той час міністрові освіти). «Чудово, — відповіла їй викладач, — заодно передайте йому від мене привіт. Ми сиділи поруч у сесійній залі». Звісно, жодних скарг не було. Але це гумор. А ось факт — депутатів цього скликання у залі було вкрай мало. «Їм тут нема про що особливо казати, — припустила пані Зорислава. — Не говоритимуть же про те, як землю прихвачують, як людей обдурюють, байдикують у Верховній Раді... Тут збираються ті, кому є що пригадати».
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
