Уявляю: на центральній площі Херсона — майдані Свободи — зібралися представники впливових політичних сил, позначивши свою присутність партійними штандартами. Яких з них більше? Неважко здогадатися. Хоча на початку української незалежності було по-іншому. Херсонщину тоді називали «червоним поясом» України. Зараз про нього зрідка нагадують хіба що святкові гвоздики біля підніжжя все ще нестаріючого вождя та одинокий прапор на людному перехресті, де старі комуністи торгують партійними газетами. Продавці-агітатори не згадують більше «нікчемної» влади, яка «гнобить народ», і навіть пенсійна реформа їх мало обходить: одні мають пристойне жалування, інші до бідності вже звикли. Широкі народні маси, особливо після минулих виборів, вразила апатія.

Головне — своєчасно переорієнтуватися

Про минулорічне «торжество демократії» ще й досі нагадують рештки листівок на стінах будинків і стовбурах платанів, партійні щити, сторінки в Інтернеті. Гроші, викинуті на вітер? Не скажіть! Хоча були окремі випадки (особливо з претендентами на посаду міського голови Херсона), хто й прогорів. А в більшості випадків саме фінансовими (а не партійними!) ключами відкривалися двері до нинішніх високих посад місцевого масштабу.

На особливості виборчого процесу «старих» і «нових» партій вказує херсонський політолог Дементій Бєлий: «Звичайна партійна класифікація остаточно втратила сенс на місцевому рівні. Головним гравцем на місцевих виборах залишився адміністративний ресурс, який проводив мобілізацію в лави однієї політичної сили — Партії регіонів. На цьому тлі всі особливості участі «старих» та «нових» партій були нівельовані».

Іншою особливістю цьогорічної кампанії став великий похід представників середнього та малого бізнесу до місцевих органів влади. У зв’язку з тим, що прохідні місця у провідних партіях завчасно були розподілені, бізнесмени спробували задіяти всі існуючі партійні організації. У такий спосіб з’явилися місцеві політичні проекти — «Совість України», «Правда», «Народно-екологічна партія», «Удар» тощо.

На підтвердження думки відомого політолога наведу лише один приклад. Лідер однієї із поважних (правда, в недалекому минулому) партій, підприємець Д., буквально за декілька тижнів помінявши політичну орієнтацію, зміг «пройти» в обласну раду, де навіть очолив(!) одну з постійних комісій.

Це, звісно, приклад непоодинокий. І поки при владі представники Партії регіонів (у їхньому числі — і комуністи ще брежнєвського призову, як той самий перший заступник голови облдержадміністрації В’ячеслав Білий), ця політична сила ще довго притягатиме у свої ряди «державотворців за розрахунком».

«Батьківщина»?«Фронт змін»? Не вгадали!

За прем’єрства Юлії Тимошенко «Батьківщина» мала не меншу притягальну силу, ніж Партія регіонів сьогодні. Нині біло-сердечні, схоже, на невизначений час пішли в підпілля. Та й в обласній раді їх куца жменька... А від жменьки, де теж «святяться» потенційні перебіжчики, чого чекати?

Тим часом сьогочасний політичний гегемон — Партія регіонів — зміцнює свої лави новобранцями. За повідомленням прес-служби обласної філії ПР, нині в лавах регіоналів перебуває 37 350 членів — майже на три тисячі (близько 9%) більше, аніж на початок минулого року. Сплеск вступної активності зафіксовано в Суворовському районі, де, до речі, мешкає колишня компартійна еліта краю та її елітна рідня, представниками якої часто-густо комплектуються сьогочасні владні структури. Найбільш «регіоналізованими» є ще декілька районів — Голопристанський, Нововоронцовський, Каховський, Білозерський.

Кепські справи в «Батьківщини». Партійні лави поповнюються мляво. Торік, за деякою інформацією, близько 1000 членів недавніх однодумців поривалися покинути ряди прибічників Юлії Тимошенко. Проте лише близько двох десятків зважилися на доленосну міграцію. Утім, «Батьківщина», попри все — потенційно впливова політична сила чисельністю понад 23 тисячі «багнетів». Інша справа — яких. Пристосовництво для багатьох із них — рідна стихія.

Соборність по-херсонськи

Всенародне свято — День соборності України — засвідчило: до всенародного братання в окремо взятому регіоні ще далеко! Швидше — навпаки. Представники місцевої влади, мало не на кожному кроці декларуючи «спільність мети» і «єдність поглядів», насправді відверто демонструють, хто в домі господар...

Влада, «зміцнена» регіоналами, конфліктувала із представниками «чужих» партій, навіть напередодні такої сумної дати, як День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Представникам опозиційних партій поминальну ходу і громадянську панахиду в Херсоні довелося вибивати через суд. Феміда стала на боці позивачів — представників «Нашої України». І що ж?

«Дванадцять політичних сил підписалися під зверненням, у якому просили дати нам слово на мітингу. Але наші прохання проігнорували. Виступали призначені чиновники», — скаржився один зі співорганізаторів акції, обласний лідер «Нашої України», екс-голова ОДА Борис Сіленков.

Протистояння триває. Ось і День соборності пройшов по обидва боки «барикад»: офіційний, так би мовити, — біля погруддя Тараса Шевченка, неофіційний — на майдані Героїв Сталінграда.

Навряд чи сприятиме потеплінню політичного клімату в краї символічна акція «Фронту змін» під гаслом «Ми — єдиний народ», на яку разом із міліціонерами прийшло менше сотні людей.

Ще одна промовиста деталь. Не одне десятиліття неподалік кіноконцертного залу «Ювілейний» обростає мохом пам’ятний камінь, який свідчить про те, що тут буде споруджений пам’ятник Богданові Хмельницькому. Та на нього все не знаходяться кошти. Натомість знайшлися вони на монумент імперському кербудові «южного города» Херсона Григорію Потьомкіну, а ось-ось у Потьомкінському сквері з’явиться ще й макет карети часів цариці Катерини Другої.

До речі, про пам’ятники. На набережній Дніпра в незаполітизованій Голій Пристані є народний монумент... Жабі! В її «обіймах» першим колись побував міський голова Анатолій Негра (на знімку з архіву автора). На постаменті викарбувані такі слова: «Якби нас жаба не давила, І щоб була у нас ще сила, Якби ще мудрості додати, — Яку б могли країну мати!»

Цей жартівливий (а може, й не дуже) напис має безпосередній стосунок і до політичних реалій області. Області, яка перестала бути червоним поясом країни, але й біло-голубим поки що теж не стала.

Херсонська область.