«Блакитний вогник» світить не всім

За словами керівника Одеської області, нинішнього року газифікація регіону розгорнеться на якісно новій основі. Джерелом для її проведення, заявив Едуард Матвійчук, стане новий порядок розподілу бюджетних коштів, відповідно до якого в сільських і селищних бюджетах додасться фінансових ресурсів.

Газифікація Одеської області сьогодні разом з постачанням населення питною водою є найгострішою проблемою в забезпеченні якості життя людей.

Газифікація села Нова Дофінівка, образно кажучи, погоди в розв’язанні цієї проблеми не зробила. Село розташовано неподалік Одеси, й багато своїх житлово-комунальних питань селяни вирішували й продовжують вирішувати за допомогою потужностей обласного центру. А що далі на південь і північ області, то полум’я «блакитного вогника» стає дедалі менш помітним.

Днями довелося побувати в районному центрі Кодима — це 250 кілометрів від Одеси. Центральна вулиця міста — імені Леніна — забудована багатоповерховими будинками. Із кватирок квартир з першого по п’ятий поверх тягнуться до самого даху пічні труби. Так, хоч як це дико звучить, але багатоповерхівки опалюються за допомогою печей. Котельні в райцентрі були зупинені на початку 90-х років. У дворах будинків встановили газгольдери — ємності для зберігання скрапленого газу. Але вони змогли забезпечувати газом житлові будинки недовгий час. Сьогодні вони не функціонують. Щоб рятуватися від морозів, люди почали встановлювати у квартирах буржуйки. Головним видом палива стали дрова й вугілля —  кому що пощастить придбати. Найризикованіші, наплювавши на всі норми протипожежної безпеки, добували газові балони, які заправляли в сусідньому райцентрі Балта.

Проблему газифікації райцентру вносили у свої передвиборні програми багато які політичні партії, але від цих програм, які, звичайно, досі не виконано, у будинках кодимчан газ не з’явився. Як не з’явився в ще шести районах Одеської області — Арцизькому, Кілійському, Миколаївському, Савранському, Саратському і Татарбунарському. Причина проста — відсутність у цих районах магістральних газопроводів і автоматичних газорозподільних станцій.

Природний газ в Одеській області з’явився 1963 року — він прийшов в обласний центр. І тільки через 11 років було газифіковано місто-супутник обласного центру Іллічівськ. На сьогодні «блакитний вогник» горить у квартирах жителів 7 міст, 25 селищ міського типу і 248 сіл.

У кожного населеного пункту, який не має можливості використовувати природний газ, свої проблеми. І виникли вони не сьогодні й не вчора. Взяти, приміром, селище Вигода Біляївського району. Про його затяжну газифікацію знають сьогодні не лише в Одесі, а й в адміністрації Президента, Верховній Раді, куди зверталися із проханням про допомогу жителі селища.

Член правління ВАТ «Одесагаз» Ігор Згуров, котрий курирує проблеми розвитку газотранспортної інфраструктури області, розповідає, що спроби газифікувати цей населений пункт робилися кілька разів. Перший раз припали на часи Радянського Союзу. В 2000 році знову почали газифікацію, підводячи до селища магістральну трубу. У селі почали прокладати внутрішні мережі, але підключати їх було нікуди. Довелося газифікацію зупинити. Чергова спроба була в 2008 році. Київська фірма зібрала із селян чималі грошики за газифікацію, а потім зникла.

У четвертий раз прокладанням газу зайнявся ТД «Одесагаз». Одеські фахівці врятували всі недобудови, які можна було врятувати. Було розроблено новий проект. Напрацьовуються заходи із залучення бюджетних коштів для газифікації села.

У рамках «Програми газифікації Одеського області», ухваленої торік, передбачено будівництво газопроводу Тарутино—Арциз—Татарбунари з відведенням до селища міського типу Сарата із проектною вартістю робіт 58 мільйонів гривень. Це дасть можливість забезпечити природним газом 46 тисяч будинків сільських жителів. Передбачається, що в 642 населених пунктах області побудують 642 розподільні мережі.

Основними виконавцями робіт з газифікації Одеської області визначено головне управління капітального будівництва облдержадміністрації й ВАТ «Одесагаз». Ці організації зарекомендували себе в області винятково надійними виконавцями, що забезпечують якісне виконання поставлених завдань.

У програмі, про яку йдеться, значиться й Кодимський район, про який розповідалося вище. Тут «блакитний вогник» спалахне в 10 тисячах будинків, у тому числі й у чотирьох тисячах будинків районного центру. Кодимчани, яким я розповів про цифри й дати, коли завершаться їхні ходіння по «газових муках», мені не повірили: занадто часто чиновники й партійні функціонери називали їм конкретні дати газифікації. Жодна з них не виявилася правдивою — людей увесь час годували обіцянками, а найчастіше обманювали, запевняючи, що наявність газу в будинках і квартирах — це ознака розкоші. Але це не так. Газ уже давно є не розкішшю, а нормою життя, без якої так само важко обійтися, як без води та електроенергії.