Від негативних настроїв — до позитивних очікувань

Страйкувало близько півсотні автобусів, але всі пам’ятали про півтори сотні маршрутів, які водночас здатні паралізувати роботу міста Лева. Вимагали підняти платню за проїзд — 1,75 гривні не дають змоги працювати рентабельно з огляду на потреби оновлювати рухомий склад, виконувати боргові та фіскальні зобов’язання, купувати по сезону дороге пальне тощо. В столиці тим часом усе рухалося за графіком, але деякі маршрутки самочинно підняли вартість проїзду до трьох гривень через стрімке подорожчання нафтопродуктів. Таку думку висловив столичний глава держадміністрації Олександр Попов, і з нею важко не погодитися. Ситуативний збіг регіональних негативних настроїв зрозумілий — вартість нафтопродуктів зросла під тиском акцизного податку і світових цін на нафту, нових правил справляння ПДВ на відпускні ціни. Але водночас і символічний, бо у Львові страйкарі збиралися біля ринку «Галицьке перехрестя», а з огляду на теперішні реалії, вважай, на нерегульованому перехресті. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко сповістив про домовленість свого відомства з власниками нафтопереробних заводів про цінову стабільність. Але вона може бути й на рівні європейських цін. Доки білоруські компанії не погодять з російськими обсяги й умови поставок сировини на Мозирський НПЗ, доти про мінімальні поставки азербайджанської нафти в Україну і завантаження нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі говоритимуть, як про бажане. (Державна нафтова компанія Азербайджану на разі поінформувала про плани постачити білоруським та українським переробникам цьогоріч від 6 до 8 мільйонів тонн нафти). Минулого року зафіксували падіння власного видобутку й нафти, й газу. Нафтопродукти, поза сумнівом, серед головних інфляційних подразників січня, оскільки подорожчала нафта і російського, і власного видобутку. Імпорт бензинів і цього року впливатиме на ціни вирішальним чином, оскільки потужності українських НПЗ для переробки азербайджанської нафти доволі обмежені, а пришвидшити модернізацію немає ані грошей, ані сенсу — чи не краще торгувати пальним нижчого цінового сегмента за більш високими цінами, подбавши про преференції у вигляді ввізного мита.

Можна й не сплачувати податків. Для цього досить скористатися досвідом ДП «Лівела», яке восени імпортувало нафту й нафтопродукти... перед тим оформлені в режимі «експорт». Прямо кажучи, для цього досить завести танкер на якийсь час за якийсь буйок. І при експорті тебе не дістає акцизний збір, а при імпорті — ще й ПДВ, за судовим рішенням. Про це рішення невдоволено відгукується Прем’єр-міністр. Ще б пак, за серпень-жовтень, за даними Держмитслужби, «Лівела» оформила від 600 тисяч до одного мільйона тонн нафтопродуктів, завдавши колосальних збитків держбюджету, в якому зосереджене не одне львівське, а всі нерегульовані перехрестя країни. Вони різні, як дороги для маршрутки і для урядового кортежу.

Перехрестя на перехресті. Високі ціни на нафтопродукти, підштовхуючи вгору вартість автотранспортних послуг, загрожують інфляцією багатьох продовольчих товарів. А вони й без того на початку року почали стрімко дорожчати, особливо крупи, цукор і олія. Це змусило урядовців покласти провину за кусючі цінники на власників торговельних мереж. Але вони — крайні в ланцюжку ціноутворення і не здатні впливати на прикінцевий результат. Про стрімке зростання гуртових цін на гречку українського виробництва (учетверо!) було відомо вже наприкінці літа — уряд не зважив. Про передумови цінового стрибка на світовому ринку попереджали й того раніше, але обмежилися найпростішим — квотуванням зернових.

Усі уряди, в тому числі й нинішній, потерпали від вкрай незадовільного рівня прогнозування макроекономічних і галузевих показників. Згадайте, лишень, скільки весен поспіль керівники аграрної галузі не могли порахувати перехідні залишки цукру! Не могли чи не хотіли? Шукайте причинно-наслідковий зв’язок, бо врожаї неабияк залежать і від родючості землі та продуктивності праці, й від корупційного підґрунтя, що провокує появу інфляційних шоків. Парадокс минулого року: плануючи бюджетні показники, уряд фактично заздалегідь не передбачив дефляції, яка тривала кілька місяців поспіль, і не очікував до такої міри потужного зростання світових цін на продовольство в другому півріччі. Сплеск світових цін — не головна причина, чому гречка підскочила в роздробі до 25 гривень за кілограм. У цьому сегменті ринку через скорочення посівів унаслідок їх заміщення більш прибутковим соняшником або рапсом намітився цілком природний дефіцит у 60—70 тисяч тонн зерна, який цього року виявилося важко покрити імпортними поставками. Це також не було несподіванкою для уряду, хіба що його приспали статистичні п’ять грамів гречки на день, які обіцяє кожному українцю наш споживчий кошик. Хоч як там є, а тепер уряд свідомий того, що цінові сплески на продовольчому ринку будуть підкріплені невдовзі адміністративним підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги й природною трансформацією високих промислових цін у роздрібні.

Біда не в тім, що газ і електроенергія невдовзі потягнуть угору вартість житлово-комунальних послуг для населення. А в тому, що й цього замало для порятунку НАК «Нафтогаз України» після втрати 11,2 мільярда кубометрів газу за рішенням міжнародного арбітражу. Про це, до слова, недвозначно свідчить підтвердження довгострокових рейтингів НАКу з боку агентства «Fіch»,  які не виключають дефолту. А відтак навіть за підвищуваних тарифів на газ і електроенергію споживачі не одержать від влади гарантій безперебійного постачання тепла і світла.

Економіка, попри все, зростає і, це додає виробникам оптимізму. Прем’єр-міністр на засіданні уряду нагадав, що промисловість торік зросла на 11 відсотків проти 22 падіння в 2009 році. В машинобудівній галузі найвищі показники. Металургія засвідчила приріст у більш як 12 відсотків, електроенергетика — 10. Майже на докризовий рівень вийшло виробництво будівельних матеріалів. Усе це, безперечно, є неабияким стримуючим чинником інфляційних процесів. І що не менш важливо, вагомим стимулом для подальшої ділової активності. Опитування керівників 1423 підприємств у четвертому кварталі під егідою Нацбанку засвідчило домінування оптимістичних оцінок і поточного фінансово-економічного стану, й очікувань на весь рік. Експрес-дослідження показало, що бізнес вбачає певний прогрес у розбудові внутрішнього ринку, збирається підвищувати платню найманим працівникам, сподівається на відновлення кредитної активності з боку комерційних банків. Ця віра має принести хороші плоди й передусім — довіру міжнародних інвесторів, які розглядають Україну як добру платформу для капіталовкладень.