Гречка за рецептами

Як відомо, від каші оскомини не буває. Але впродовж кількох місяців цим скромним крупам, а точніше цінам на них, було приділено стільки уваги, що багатьом стало кисло. Вперше про те, що вони почали дорожчати, заговорили ще влітку. Оскільки логічних пояснень, чому раптом через рік після того, як круп’яні були зібрані і закуплені за відповідними цінами переробниками, вони почали стрімко додавати у вартості, знайти було важко, виручило припущення, що це звичайний сезонний стрибок. Мовляв, напередодні жнив, коли закінчуються старі запаси, а нових ще немає, таке трапляється.

А от чому раптом спорожніли комори подільських сільгоспвиробників, ніхто так пояснити і не зміг. Адже традиційно з року в рік область засіває гречкою близько тридцяти тисяч гектарів, і про дефіцит цієї крупи давно не згадували.

Надії покладали на новий врожай, який мав якщо не повернути до чотирьох гривень за кілограм, то хоча б трохи здешевити крупу. Тим паче що на неврожай не було як скаржитись. Середня врожайність гречки становила понад одинадцять центнерів з гектара, що значно вище від попередніх років. Тож загалом область зібрала понад тридцять тисяч тонн. А цього цілком достатньо не тільки для того, щоб самим вистачило, а ще й для продажу в інші регіони.

Осіннє ярмаркування в містах та райцентрах, куди влада наполегливо запрошувала аграріїв зі своїм товаром, і справді дещо збило ажіотаж. Замість 12 — 14 гривень ціну вдалось збити до 7 — 8. Саме тоді охочі могли запастись продуктом на всю зиму. А от ті, хто цього не зробив, тепер тільки шкодують. Уже за пару місяців ціни знову вперто поповзли вгору.

Сьогодні попит на гречку різко впав. Про це розповіли продавці на продуктовому ринку обласного центру. Ще до нового року крупу можна було купити і по 14 гривень за кілограм. А вже після різдвяних свят ціна підскочила на дві гривні. Далі — ще стрімкіше: на півгривні-гривню вона почала змінюватись ледь не щодня. Нині вже дотягнула до 18 гривень, а продавці попереджають, що це не межа.

В одному з телеінтерв’ю сам прем’єр розвів руками: «Чому дорожчає гречка?» Мовляв, чи це не чергова справа рук безсоромних спекулянтів, що наживаються на простому людові.

От тільки де їх шукати, цих нахабних спекулянтів? Керівники господарств стенають плечима. Як стверджує статистика, середні закупівельні ціни восени були й справді значно вищі, ніж 2009-го. Так, на кінець жовтня переробні та зернозберігаючі підприємства області купували зернові культури за ціною 1,2 тисячі гривень за тонну, що на 19 відсотків більше, ніж у попередньому сезоні. При цьому вартість пшениці, зернобобових, кукурудзи та вівса зросла в середньому на третину, жита — в півтора разу, а гречки — в два з половиною разу. Але навіть за такого зростання остання коштувала 3,6 тисячі гривень за тонну. Цифру не можна й близько поставити із теперішньою ринковою ціною.

Водночас продавці бідкаються. Гречку вони закуповують на хмельницькому крупозаводі, але їх торговельна надбавка становить приблизно п’ять відсотків. На теперішніх вісімнадцяти гривнях заробляють дев’яносто копійок. Та й це не назвеш чистим прибутком, бо з цієї суми треба відняти транспортні витрати, різні податкові відрахування. До того ж охочих купувати такий дорогий товар майже немає. Як розповіла одна з продавчинь, останніми часом продає не більше двох-трьох кілограмів за день — для пенсіонерів цей продукт став недоступним, адже за цю саму суму можна придбати, скажімо, п’ять — шість кілограмів картоплі.

Тож, хто розбагатів на гречці, дотепер залишається незрозумілим. Зате, хто на ній бідніє, витрачаючи скромні пенсії та заробітки, очевидне. Не дивно, що діабетики просять владу про дешевші гречані пайки.

Але наразі будь-яких дій щодо зменшення ціни на цей продукт влада не планує. Про це повідомив заступник голови ОДА з аграрних питань Володимир Галищук:

— Ми провели осінні ярмарки, на яких люди мали змогу купити гречку по нижчих цінах. Оскільки її не так вже й багато потрібно для споживання, то, думаю, всі зробили відповідні запаси. Ніяких додаткових заходів поки що не планується. Тим паче що в області є достатні запаси цього продукту, аби ринок не відчував його дефіциту. На крупозаводі зберігається шість тисяч тонн. Влада подбає, щоб цього вистачило для шкіл, дитячих садків та лікарень.

А от головною причиною зростання ціни керівник вважає те, що в інших регіонах аграрники не подбали про збереження посівних площ, тому і виник дефіцит. Коли ж з Хмельниччини почали вивозити лишки крупи в інші регіони, ціна автоматично почала збільшуватись.

На жаль, таке пояснення ставить ще більше запитань, ніж дає відповідей. Якщо дефіцит виник вже сьогодні, то які ціни можна спрогнозувати на переджнивний сезон, коли комори і справді пустіють? Коли ж мислити в масштабах держави, то чи не занадто ми перебільшуємо свої можливості, розраховуючи заробити дивіденди на світових ринках, де нині оголошено про дефіцит продуктів. Що продаватимемо, коли сіємо в обріз? Та й за якими цінами?

Не знаю, чи можна вірити базарним цінникам, котрі сповіщають, що окремі сорти риса привезені із далеких азійських країн, але він уже ледь не вдвічі дешевший від доморощеної гречки. Хоча за рік теж помітно додав у ціні. Якщо зважити, що за своїм «статусом» рисова каша завжди набагато випереджала гречану (йдеться не про смакові та харчові якості, а насамперед про вартість), а також на істотні витрати з доставки і те, що товар встиг пройти через руки кількох імпортерів та продавців, перш ніж опинився на ринках українських міст, стає зрозумілим: нашим виробникам практично неможливо конкурувати на світових ринках.

І якби ж це стосувалось тільки гречки. Не лише покупці, а й самі продавці збентежено поглядають вже й на горох. Він завжди був одним з найдешевших на круп’яних рядах, а нині його ціна підросла до шести з половиною гривень за кілограм. Слідом «підтягуються» й інші крупи.

Статистика, подаючи щомісячні індекси зміни цін, як правило, не виокремлює окремі види круп’яних. А загалом зазначено, що за минулий рік ціни на продукти рослинництва на ринках області зросли майже на тридцять відсотків. Якби ж ще й точно знати, які чинники цьому посприяли, тоді, можливо, нинішнього року вдалося б уникнути такого небажаного подорожчання. Але якщо з усіх одним із головних залишається шалена жадібність до наживи спекулянтів, то чи вдасться її уникнути надалі?

 

Хмельницька область.