Зубрів врятували. Тепер рятуємося від них

— Маємо очевидний факт, — каже завідувач сектору мисливського господарства обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мельник. — Зубрів, як зникаючий вид тварин, у регіоні вдалося врятувати. Їх збережено і вони перебувають у нашій екосистемі. Протягом тридцяти років фахівці управління разом із лісівниками на місцях докладали чимало зусиль, щоб виконати поставлене завдання — відновити і врятувати зникаюче на той час поголів’я. Ми свою справу зробили. А що далі? Врятовані тварини, як то кажуть, сіли нам на шию. Нині ареал їх перебування становить площу приблизно у двадцять тисяч гектарів. Із них 10,8 тисячі — це лісові угіддя, решта — польові угіддя, що межують із лісовими масивами. Тому втрат і збитків зазнаємо не тільки ми. Тварини завдають шкоди плодовим садам, угіддям сільськогосподарських підприємств. Особливо полюбляють поля озимини. Знищують посіви. Навіть заходять у села. Була в нас така історія. Стара жінка, щоб утеплити хату, обклала всі стіни снопами кукурудзиння. Так роблять багато людей. Це й стало приманкою для зубра. Після того, як непроханий гість гарно підкріпився бабусиним кукурудзинням, вирішив трохи спочити. Розлігся під дверима, і старенька довго не могла вийти з хати...

Мисливствознавці визнають, що зубри вимагають більш уважного ставлення. Однак держава мало займається розв’язанням проблем «червонокнижних» круторогих. Одна з таких — переселення тварин. Це потрібно і для розширення ареалу, і для того, щоб запобігти можливим хворобам. За весь час з Вінниччини переселили в інші регіони 17 тварин: 12 — у Львівську область, 5 — у Волинську. Хоча щільність поголів’я потребує його зменшення. Для відлову тварин побудовано вісім пасток. Їх випробувано.

— Це ціла наука: спочатку виявити потрібну тварину, а потім заманити її в пастку, — каже старший єгер ДП «Хмільницьке лісове господарство» Олександр Сіваченко. — Так само непросто завантажити в кузов автомобіля. Хоч як це дивно, але зубрихи ніколи ще не потрапляли в пастку.

До речі, вінницькі зубри мають одну особливість — молодняк у них з’являється на світ не весною, а восени. Порушення строків приплоду мисливствознавці пояснюють наслідком утримання тварин у минулому в неволі.

Після 15 років зубр вже не бере участі у відтворенні поголів’я. А якщо тварина ще й хворіє, то від неї більше шкоди, ніж користі. Але відлов і відстріл таких тварин офіційно заборонено. Чому? Бо їх занесено до «Червоної книги», пояснюють в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Але ж раніше ліцензії на відстріл старих тварин видавали! Було це на початку 90-х. Тоді вони також значилися серед «червонокнижних»...

Найбільше гальмують розв’язання 

цієї проблеми в Міністерстві екології та природних ресурсів. Чиновники розмірковують так: якщо видати ліцензію, то відстрілюватимуть тварин не лише хворих і старих, а й репродуктивного віку.

— Це хибна думка принаймні з двох причин, — каже Василь Мельник. — По-перше, навіть за наявності ліцензії, полювання на зубрів можна здійснювати тільки під контролем представників управління охорони навколишнього природного середовища і в присутності екологів громадських організацій, фахівців нашого управління. Будь-якого зубра мисливцю просто не дозволять уполювати.

Ще одна причина, за словами співрозмовника, полягає в тому, що м’ясо зубра несмачне. Полюють здебільшого заради трофеїв. Що старшого віку тварина, то розкішніші трофеї. Особливо вони цінуються серед зарубіжних мисливців. Коли у 1989 році на деякий час було відкрито селекційні відстріли, то більшість зубрів дісталося саме іноземцям. Кількість добутих тварин була незначна: загалом за ліцензіями відстріляли двадцять голів.

— Протягом року ліцензій на селекційний відстріл видавали не більш як на трьох тварин, — уточнює Василь Мельник.

До слова, браконьєри завдають збитків значно більших. А ще кожного року від старості гине три-чотири тварини. «Хіба не можна було дати дозвіл на їхній відстріл? — продовжує Василь Мельник. — Усі мали б із того вигоду: і держава, і лісництво». На утримання тварин (годівлю, догляд) ДП «Хмільницьке лісове господарство» витрачає не менш як тридцять тисяч гривень. Коштів треба значно більше. Мисливствознавці кажуть: приблизно 140 тисяч гривень.

Здебільшого зубри тримаються гурту. І не покидають своєї території. У регіоні налічується приблизно третина від усіх зубрів, які є в державі. Вони перебувають на території трьох районів — Хмільницького, Літинського та Калинівського. За словами старшого єгеря Олександра Сіваченка, протягом останніх п’яти років спостерігається міграція невеликих груп тварин. Групи у складі приблизно двадцяти особин відлучаються на відстань більш віддалену від постійних місць проживання. Пан Сіваченко каже, що зубрів бачили в Летичівському та Старокостянтинівському районах сусідньої Хмельницької області. Яка їх подальша доля, ніхто не знає. Так само, як доля старих тварин.

— Коли зубр старіє, він відходить від стада і йде в мандри, — уточнює старший єгер Сіваченко. — Може йти світ за очі. Був випадок, коли нам повідомили аж з Чечельницького району про те, що там з’явився зубр. А це від нас понад двісті кілометрів.

У січні-лютому в області проведуть черговий перепис зубрів. Як їх рахують?

— Підходимо до стада приблизно на сто метрів, озброюємося потужними біноклями і рахуємо, — каже Василь Мельник. — Наблизитися на меншу відстань не вдається. Не тому, що страшно. Тварини тікають.

Так само візуально мисливствознавці визначають вік тварин. «Набагато точніше можна встановити по зубах, але хто ж зубру в рота зазирне?»