Проблеми підготовки фахівців кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», законодавче та нормативно-правове забезпечення організації навчально-виховного процесу у ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації, порядок формування державного замовлення, питання методичного, інформаційно-дидактичного забезпечення — про це йшлося на засіданні спілки голів обласних (міських) рад директорів ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації.
Збори під головуванням Анатолія Похресника, керівника спілки, директора столичного технікуму електронних приладів, відбулись у Навчально-методичному центрі (НМЦ) Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Місце зустрічі обрано не випадково. Уже 45 років домінуючим напрямом діяльності НМЦ є координація організації навчально-виховного процесу в 117 коледжах і технікумах галузі.
Про підготовку молодших спеціалістів розповів Микола Хоменко, директор Навчально-методичного центру. Він, зокрема, зазначив: «Сьогодні виробники підтверджують актуальність підготовки молодшого спеціаліста. У попередні роки робились спроби принизити його роль. Та сучасний ринок праці диктує своє. Молодший спеціаліст після отримання диплома бакалавра у ВНЗ ІІІ—ІV рівнів акредитації готовий до роботи».
Що ж гальмує якісну підготовку? Передусім недостатня кількість баз практик на виробництві, застаріле обладнання і устаткування в лабораторіях навчального закладу. Значною мірою це можна виправити під час практики у провідних ВНЗ, а також на кращих підприємствах. Таких центрів в аграрній освіті 17. Але без відповідного технічного оснащення, фінансової підтримки вони не зможуть ефективно функціонувати. На жаль, вже понад дев’ять років практичні центри не можуть отримати сучасну техніку від вітчизняних виробників.
З метою зацікавленості підприємців у прийомі студентів на практику необхідно запровадити податок на підготовку фахівця. У разі, коли підприємство створює умови для практикантів, податок не платиться або зменшується пропорційно їх кількості.
Важливою складовою підвищення рівня практичної роботи є прикладна підготовка викладача. Дедалі менше представників виробництва і бізнесу бажають працювати на освітянській ниві. І зрозуміло чому. Неприємно чути, коли кажуть, що в освіту і науку, як і на державну службу, йдуть ті, хто не зміг реалізуватися в бізнесі. Необхідно включати в стаж роботи викладача працю на виробництві.
Учасники зустрічі активно долучилися до обговорення проблем проведення ліцензування робітничих професій, заочної форми навчання, визначення типів навчальних закладів за кількісним показником, галузевого підпорядкування навчальних закладів, оплати праці педагогічних працівників тощо.
Катерина Самойлик, секретар Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти підкреслила, що потрібно детально проаналізувати сильні та слабкі сторони технікумів і коледжів, та врахувавши різні підходи і пропозиції щодо якісної підготовки молодших спеціалістів, набутий досвід двох останніх десятиліть, визначити стратегію діяльності сучасної конкурентоспроможної системи ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації. Пропозиції учасників зібрання буде розглянуто на засіданні комітету, зазначила народний депутат.
У рамках ділової зустрічі було відзначено 10-річчя з дня виходу першого номера навчально-методичного журналу «Освіта. Технікуми, коледжі». Він відродився у 2000-му через багато років після закриття видання «Среднее специальное образование».
Журнал став трибуною, надійним помічником і викладача, і керівника ВНЗ. Тих, хто розкриває молоді алгоритм професійного вибору.
Редакційна колегія висловили вдячність освітянам, які були поруч у період становлення журналу. Особлива подяка пролунала на адресу колективу Навчально-методичного центру (Микола Хоменко), спілки голів обласних (міських) рад директорів ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації (Анатолій Похресник), ради директорів ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації Вінницької області (Олег Домінський) та інших.
Київська область.
