У Міцівцях Дунаєвецького району на Хмельниччині є величний Будинок культури. В останні десятиліття він став пусткою, почав руйнуватися. Влада не знаходила коштів на його порятунок. Директор культурного закладу Оксана Закордонець готова була стукати в усі двері, та чи допомогло б? Вісім літ отакої безнадії їй можна зарахувати до трудового стажу з потрійним коефіцієнтом. Бо як в умовах пустки та розрухи проводити культмасову роботу, залучати людей до творчості?
— Скільки схожих проблем є в селах України! — розмірковує Наталка Гнатюк, президент Фонду сталого розвитку «Стара Волинь», що разом зі своїми однодумцями із селища Гриців на Шепетівщині цієї ж області Михайлом Ганабою, Вірою Кухарук та багатьма іншими розробили і за фінансової підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAІD) втілюють у життя проект «Корпус волонтерів для сільських громад України». — Проблема роками не вирішується, поки не прийде людина, що знає, як її подолати, — волонтер. На Хмельниччині вже є перші успіхи волонтерського руху саме в селах. «Корпусом» набрано дві групи таких добровольців, які працюють в селах дев’яти областей України.
До «староволинців» рік тому приєдналася уродженка Міцівець приватний підприємець Лариса Трачук. Після стажування в США вона — експерт із розвитку громад. Лариса й стала тією людиною, що першою зрушила з місця непідйомний міцівецький камінь. Коли в «Корпусі» розмірковували, де провести перший на Хмельниччині фестиваль волонтерів, Лариса назвала своє рідне село. «У нас величезне приміщення, можна запросити й тисячу людей, — сказала вона. — Лише треба його привести до ладу. Може, спробуємо?»
Лариса розраховувала на своїх селищних сусідів, яких зуміла об’єднати для благоустрою двору та дитячого майданчика. Люди спочатку дивувалися її ініціативам, нині ж стали Ларисиними однодумцями, справжніми волонтерами, хоч вік у кого від 50 до 70, а в кого — від шести до шістнадцяти. Усього їх понад півсотні. Кажуть: «Ми такі вдячні Ларисі, яка розбудила в нас життя, що готові за нею у вогонь і воду». У селищі Дунаївці ні клубу, ні Будинку культури немає. От і вирішили допомогти сусідам привести до пуття їхній палац. А якщо потім тут буде щось цікаве, можна прийти сюди навіть пішки.
Три тижні кипіла робота. Наталка Гнатюк, котра проїздом завітала в Міцівці, не втрималася, щоб і самій не попрацювати. Якраз доставили дерматин, щоб обшити старі стільці. Президенту фонду доручили його розкроювати. У палаці замінили стару електромережу, поштукатурили стіни. Вішали нові штори, фарбували підлогу в залі (півтисячі квадратних метрів), склили вікна, міняли побиті двері. Оксану Закордонець та художнього керівника Галину Гуменюк було не впізнати. Жінки просто сяяли: знайшлися таки люди, яким не байдужа сільська культура! Син пані Оксани В’ячеслав подружився з ровесниками з селищної молодіжної організації «МАРС», що прийшли на підмогу на заклик Лариси Трачук та Олени Зеленецької. Відгукнулися підприємці — В’ячеслав Боднар, Сергій Тулупов, Олександр Грубій, що взяли на себе турботу про святковий стіл для учасників фестивалю. «Голос України», який, до слова, у Дунаївцях та в Міцівцях активно передплачують волонтери, не міг і цього разу стояти осторонь корисної справи і на запрошення ентузіастів став інформаційним спонсором фестивалю.
— Вони підняли весь район! — каже голова райдержадміністрації Юрій Кучерявий. — Без жодної матеріальної вигоди для себе, без примусу ці люди зробили з неможливого можливе. Ми дуже високо цінуємо роль громадських організацій, благодійних фондів, таких ось добровольців у розвитку сільських громад.
— Такі активні люди нам потрібні всюди, — додала голова райради Тетяна Панасевич. — Я не сумніваюся, що ще більше їх буде, коли дізнаються про те, що зроблено в Міцівцях.
— Дуже приємно мені тут, серед цих усміхнених людей, — зізналася в день фестивалю «Крила надії» координатор проекту USAІD Тамара Паливода, — я два роки спостерігала, як зростала свідомість жителів Хмельниччини, як із маленьких зернят проросла велика дія.
— Волонтерство дає змогу зробити те, що люди за інших обставин не змогли б здійснити, — виступила перед учасниками фестивалю представник USAІD Крістіна Бек. — Воно є поштовхом до національної єдності. Тут ми бачимо й велику підтримку з боку бізнесу. «Корпус волонтерів» активно співпрацює з бізнес-корпорацією «Сварог». Вірю, що з подальшим розвитком громад стане потужнішою і ваша держава.
На фестиваль прибули волонтери з дев’яти областей країни. Півтисячний зал пережив справжні моменти свята й торжества людської віри в краще. Приїхав хор «Кадри» Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, а це 150 співаків. Студенти повсякчас беруть участь у волонтерських акціях, особливо багато працюють із дітьми — сиротами та з обмеженими фізичними можливостями. Декана факультету початкового навчання академії Інну Ящук запросили стати ведучою свята. Її слова «ваші гарячі серця зігріли цей холодний зал» отримали шквал оплесків. На сільській сцені звучали не тільки звіти про роботу в сільських громадах — тут влаштували такий концерт, яким би пишався обласний Палац культури. «Ми все можемо!» — повторювали люди. Тепер у Міцівцях багато планів щодо культурного дозвілля. Адже в оновленому приміщенні справді хочеться співати. А якщо й у вас є Палац культури, що руйнується, то неодмінно шукайте волонтерів. Можливо, вони — ваші сусіди.
На знімку: господиня міцівецького Палацу культури Галина Гуменюк (ліворуч) та Оксана Закордонець.
Фото автора.
