— Який порядок оподаткування доходу, отриманого резидентом від продажу нерухомого майна у 2011 р.?
— Відповідно до ст.172 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну)
не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається (п.172.1 ст.172 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст.172 розділу ІV ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст.172, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відсотків).
У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва.
Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі—продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (172.3. ст.172 ПКУ).
При обміні об’єкта нерухомості на інший (інші) дохід платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого майна, визначеного:
в абзаці першому п. 172.1 ст. 172, не оподатковується;
у п. 172.2 ст.172, оподатковується за ставкою 5 відсотків.
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
а) особою, що продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, — до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно.
Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.
Якщо ж стороною договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).
Під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
— Чи є обов’язковим з 2011 року подання податкової звітності в електронному вигляді до органу ДПС?
— Відповідно до п. 49.3. ст. 49 глави 2 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п. 49.4. ст. 49 глави 2 ПКУ платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Враховуючи вищенаведене, з 2011 року не є обов’язковим подання податкової звітності в електронному вигляді до органу ДПС, за винятком великих та середніх підприємств.
— Які критерії розподілу платників податків на великі, середні, малі враховуються при поданні звітності?
— Відповідно до п. 49.4. ст. 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 7 ст. 63 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-ІV із змінами та доповненнями визначено, що підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 мільйонів гривень.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Враховуючи вищенаведене, з метою подання звітності розподіл платників податків на великі, середні, малі потрібно визначати згідно з п. 7 ст. 63 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-ІV.
— Які особи несуть відповідальність за складення податкової звітності?
— Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ), відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:
— юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;
— відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;
— фізичні особи — платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;
— податкові агенти.
Відповідно до пп. 48.5 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна бути підписана:
— керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;
— фізичною особою — платником податків або його законним представником;
— особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.
Згідно із пп. 48.6. ст. 48 ПКУ, якщо податкова декларація подається податковими агентами юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків — фізична особа — таким платником податків.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (пп. 48.7 ст. 48 ПКУ).
