Ставлення до пенсійної реформи неоднозначне і у суспільстві, і серед депутатів парламенту. Про плюси і мінуси запропонованих урядом новацій розповідає перший заступник голови Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, народний депутат від Комуністичної партії Петро ЦИБЕНКО.
— Найкричуща проблема — підвищення пенсійного віку. Мене навіть не вражає, а дивує, турбує та обставина, що мої колеги по залі засідань Верховної Ради кажуть: а давайте зробимо, як в Європі. Там пенсійний вік — 60, 65 і навіть 67 років. Не заперечую: давайте, як в Європі. Але давайте все! Якість життя, заробітну плату, рівень, тривалість життя. А потім вирішуватимемо питання підвищення пенсійного віку. Розумію, що триває загальна тенденція до збільшення пенсійного віку. Від цього нікуди не дітися. Але треба, як кажуть, дружити з головою. Бо є дві взаємозв’язані речі — пенсійний вік і тривалість життя. На тлі зниження тривалості життя, яка в Україні на 10—15 років нижча, аніж в Європі, встановлювати європейські стандарти як мінімум некоректно, навіть сказав би більше — злочинно.
Збільшення трудового стажу. Сьогодні жінки та чоловіки можуть вийти на пенсію, відповідно маючи 20—25 років стажу. Законопроектом передбачається на 10 років збільшення. Тобто 30 років для жінок і 35 для чоловіків. Теж виникає величезне питання, особливо з огляду на те, що багато людей не можуть знайти собі роботу, люди, які мали б піти на пенсію, залишаться, а молоді діватися буде нікуди, напруження в соціальній ситуації зростатиме.
Виникнуть проблеми також і у працюючих пенсіонерів, для яких хочуть встановити певні обмеження на рівень доходу, на суму пенсії та заробітної плати.
Ще одне — запровадження накопичувальної пенсійної системи. Немає питань — рано чи пізно вона буде запроваджена. Але треба мати на увазі, що коли приймали закон про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, там було обумовлено запровадження накопичувальної складової декількома умовами. Одна з них — бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду. Торік дефіцит бюджету Пенсійного фонду був 26 мільярдів гривень, в цьому році очікується 17 мільярдів, а яким буде — теж питання. Тож навряд чи завтра або післязавтра бюджет Пенсійного фонду буде бездефіцитним. Мають бути і гарантії зберігання коштів. Бо для дуже багатьох громадян України, які вже пройшли через величезну аферу з Ощадбанком колишнього СРСР, через фінансові піраміди, банк «Україна» та інші, сьогодні характерна недовіра до фінансових інституцій. А накопичувальна система — це якраз фінансова інституція, яка передбачає довгострокове вкладання грошей людини. Ще одне — давайте не забувати, що солідарна складова не зникає, відрахування до неї продовжується. А тепер додається ще й накопичувальна складова. Нехай навіть і невеликі відрахування — планується у перший рік два відсотки, потім три і зростання до семи відсотків. Однак на тлі масового безробіття у країні це величезне питання.
Коли аргументують необхідність пенсійної реформи, кажуть — караул! Сьогодні 15 мільйонів працюючих мають обслуговувати тринадцять з половиною мільйонів пенсіонерів. Погано, що таке співвідношення. Але хочу на це сказати: послухайте, у владі впродовж багатьох років залишаються одні й ті самі люди. Міняють тільки прапори. А де-факто залишаються одні й ті самі клани. І хочеться запитати: в радянській Україні було 32 мільйони робочих місць, сьогодні кажуть — 15. А де ж 17 поділися? Вони ж не полетіли на Марс? Вони прихвачені тими людьми, які, м’яко кажучи, не бідні.
Обмежується і максимальний розмір пенсії десятьма мінімальними пенсіями, але це не стосується тих, кому вже призначено пенсію. Обмежуються пенсії і військовослужбовцям, які донині мали можливість вийти на пенсію після 20 років стажу, а законопроектом це обумовлюється вже 25 роками вислуги, при чому календарними, жодні пільги не зараховуються, треба відпрацювати від дзвінка до дзвінка.
Тому мій висновок такий: поданий проект пенсійної реформи — це класичний приклад розв’язання проблеми людини праці за рахунок її обирання. Ще у 1999 році Верховна Рада проголосувала за зміни до закону про обов’язкове державне пенсійне страхування (і я пишаюся цим), які зініціювали додаткові збори до бюджету Пенсійного фонду за рахунок відрахувань від продажу автомобілів, золота і коштовностей та готівкового і безготівкового обміну валюти. Тоді була страшенна дірка у бюджеті Пенсійного фонду, пенсії виплачувалися із затримкою у чотири—шість місяців у деяких регіонах, а мізерну пенсію ділили на 40 і 60 відсотків, виплачували за два рази, а не за раз. І ці складові додаткових надходжень до Пенсійного фонду значно мірою зняли величезну проблему. Сьогодні збираємо з усіх громадян України по копійці, а підняти мільярд гривень, який валяється під ногами, і спрямувати до бюджету Пенсійного фонду не хочемо. Йдеться про те, що Верховна Рада своїм рішенням звільнила продавців і покупців валюти від сплати певного відсотка до Пенсійного фонду, що діяло раніше. Ось така подвійна бухгалтерія: з одного боку, з працюючої людини з кожної копійки намагаємося щось зідрати, підвищити пенсійний вік, збільшити трудовий стаж і т. д., а мільярд, який можна без проблем підняти з долу, не захотіли.
Фракція Компартії однозначно не голосуватиме за цей документ, бо ми вважаємо, що не лише аморально, а й злочинно розв’язувати проблеми держави, влади за рахунок додаткового обирання людини праці.
Записала Юліана ШЕВЧУК.
