(Продовження. Початок у номерах за 18, 19 січня).
«Голос України» 28 грудня минулого року розпочав розмову про основні нововведення Податкового кодексу України.
Тоді заступник Голови Державної податкової служби Сергій Лекар окреслив магістральне спрямування документа.
Газета наголосила, що розмову буде продовжено. На актуальні запитання, які хвилюють платників податків, відповідає директор Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби
Іван РОМАНОВ .
Звертаємо увагу читачів — запитання з приводу обговорюваної проблеми можете адресувати «Голосу України» або безпосередньо Державній податковій службі*.
— Який порядок формування балансової вартості об’єктів ОЗ на 1 квітня 2011 року або у разі переходу з ЄП на загальну систему оподаткування?
— Діє з 01.04.2011.
Класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації передбачено п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ).
Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для визначення переліку об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 ПКУ з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ ПКУ (01.04.11) застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об’єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ ПКУ.
Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.
До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ ПКУ, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Строк корисного використання об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ ПКУ визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених п. 145.1 ст. 145 ПКУ.
Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об’єктів до такої дати.
— З якої дати набирає чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України?
— Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.
— Чи має право ФОП здійснювати підприємницьку діяльність з 01.01.2011 року за умови придбання фіксованого патенту?
— Відповідно до ст. 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ), з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XІV ПКУ в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва абзаци шостий — двадцять восьмий п. 1 ст. 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями (далі — Декрет) застосовуються з урахуванням певних особливостей.
Згідно із п. 1 ст. 14 Декрету громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:
— кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином — платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти;
— валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
— громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.
При цьому, ст. 1 розділу ХІХ ПКУ передбачено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» та Указ Президента України від 28 червня 1999 року № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» з 1 січня 2011 року втратили чинність. Тобто нормами ПКУ не передбачено сплату ринкового збору.
Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення порушення прав фізичних осіб-підприємців щодо самостійного обрання способу оподаткування доходів, одержаних від здійснення діяльності, вони можуть провадити свою підприємницьку діяльність із сплатою фіксованого податку, незалежно від того, що нормами Податкового кодексу України відмінено сплату ринкового збору (однією із умов придбання фіксованого патенту є його сплата).
(Далі буде).
