Генконсул РФ у Львові Євген Гузєєв, уже відомий нашим читачам як «дослідник» української історії і культури (нагадаю, цей «на вигадку хитрий» дипломат «дослідився», що: «проект «Україна», з’ясовується, — антиросійська диверсія Австрії, а в поширенні української мови австрійцям «патрони підносили» більшовики!?), цього разу обрав цільову аудиторію. Свою чергову просвітницьку лекцію він присвятив Львівській обласній раді. Що дуже похвально: навіть свідомим галицьким депутатам не завадить тримати себе в тонусі...
Отже, облрада «агресивно, надумано й упереджено» оцінила висловлювання російського прем’єра про виняткову роль РРФСР у Другій світовій війні та порівняно мізерний внесок у перемогу над фашизмом решти «народів-братів» і в такому «спотвореному» вигляді виклала все це у зверненні до МЗС. Очевидно, в інших регіонах депутати здогадалися, що пан Путін під переважними ресурсами «країни переможців» мав на увазі не війну, а власні мирні звитяги у дзюдо, наприклад, «червоний» дан на прем’єрському кімоно, і лише львів’яни з «вредності» змішали «фізкультуру» з політикою?
«Оперування такими важливими для кожної людини поняттями, як «пам’ять про загиблих, незагоєні рани ветеранів війни», змушує мене просити представників влади здійснити конкретні кроки, які сприяли б відображенню повноти внеску України в досягнення спільної перемоги над нацистським Третім рейхом та його союзниками», — по-дипломатичному розпорядився генконсул і підказав облраді, що творче натхнення треба виливати не на рядки якихось абстрактних звернень, а на конкретику. Зокрема, на «належне» перейменування вулиць та площ Львова й області. А то понавигадували всіляких націоналістів заносити на таблички краю, який уже запримітив собі для десанту «Рускій мір», — і ходи, наче прокажений, вулицями Бандери, Шухевича, чи, взагалі нахабство, генерала Дудаєва. Яка щира московська душа таку наругу над «міром» стерпить!
Євген Гузєєв, судячи з його висловлювань, підозрює, до речі, у схильності до небратерських почуттів не тільки львів’ян. Навіть за Збручем прихильники «колабораціоністів» окопалися, наче пороблено їм на тризубі ще в ОУНівських схронах. Інша річ у Федерації. Там можна запросто влаштувати будівельні майданчики на місці пам’ятників героям Вітчизняної і ніхто не дорікне за неповагу до визволителів: Росія — не Естонія чи Україна, щоб вандалізмом жахатися чи «нацистським жупелом» УПА розмахувати.
Між іншим, невелика цитата: «...У цій боротьбі проти спільного ворога, на боці Німецької армії... клянусь бути відданим і беззастережно підкорятися Вождю і Головнокомандувачу всіх визвольних армій Адольфу Гітлеру». Для довідки «дослідників» у дипломатичному чи міністерському ранзі: ця обітниця на вірність належить не упістам, а членам Російської визвольної армії Андрія Власова. Понад 120 тисяч таких відданих «вождю» воювало у складі вермахту. То хто кому зрадник, питається?
В українському МЗС критично поставилися до повчань пана Гузєєва. У функції дипломатичних представників іноземних держав не входить питання пропаганди, заявив керівник інформдепартаменту Олег Волошин і додав, що ми й без підказок знаємо, що і як нам робити. Про діяльність генконсула повідомлено російську сторону. І все-таки, як на мене, маємо бути вдячні: ця сама російська сторона чітко показала нашим історикам, для кого Друга світова не була Вітчизняною...
