Майже одинадцять років тому, 10 лютого 2000 року, в магістральний газопровід Івацевичі — Долина надійшли перші кубометри газу Локачинського родовища. Планувалося довести його річний видобуток до 400 мільйонів кубометрів і покривати власним газом майже половину витрат Волинської області. Однак до проектної позначки не вдалося навіть наблизитися. Максимального видобутку — 96,2 мільйона кубометрів — досягнуто в 2003 році. Відтоді віддача промислу постійно зменшується.
Голова Локачинської райдержадміністрації Володимир Мазурок: «Ось така вона волинська нафта».
Пожежа як... добрий вісник
Відкриття Локачинського газового родовища пов’язано з дещо курйозним випадком. Тривалий час пошуки геологів не давали результатів. Завершено проходження однієї свердловини, другої, третьої... Порожньо. І ось під час буріння 27-ї свердловини, що поблизу села Марковичі, закінчилося пальне. Роботи на кілька днів припинилися. І раптом на третю чи четверту добу простою здавалось би мертва свердловина раптом «заговорила» — на глибині понад тисячу метрів стався викид газу. Трапилося це у вересні 1979 року. Пожежу, полум’я якої було видно на десятки кілометрів, гасили понад тиждень.
ДОВІДКА
З початку експлуатації Локачинського родовища видобуто 626,8 мільйона кубічних метрів газу, з них — 32,7 мільйона минулого року. Вироблено усього 437,2 мільйона кВт. годин електроенергії, за 2010 рік — 61 мільйон кВт. годин.
Окрилене успіхом, державне підприємство «Західукргеологія» в 1980—1981 роках провело розвідувальні роботи і вже у 82-му передало родовище управлінню «Львівтрансгаз» в експлуатацію. Однак... Оскільки газ у більшості свердловин мав підвищений вміст меркаптанів і сірководню, його без попереднього очищення пускати в магістраль не можна. До того ж Локачинське родовище належало до малих: в 1983 році його запаси затвердили в обсязі 6,972 мільярда кубічних метрів. Напевно, саме тому про волинський газ забули на тривалий час.
Про його існування тодішньому Президенту України Леоніду Кучмі нагадав його представник в області, до речі, уродженець Локачинського району, Володимир Блаженчук. Першим етапом освоєння родовища можна вважати будівництво й урочисте відкриття 13 грудня 1994 року підвідного газопроводу Житані — Локачі. Саме завдяки йому районний центр під’єднали до магістралі Івацевичі — Долина. Ця подія мала два визначальні моменти: з неї розпочалася газифікація Локачинського району, а згодом через цей трубопровід видобутий волинський газ почав надходити в загальнодержавну мережу.
Локачинський газовий промисел один з найсучасніших за оснащенням.
Оптимізму не бракувало...
У 1998 році розпочали підготовчі роботи з освоєння родовища. Проклали підвідний газопровід із промислу до Локач, велося й облаштування самого проммайданчика. Південний науково-дослідний інститут «ДІПРОГАЗ» з Донецька виконав проект облаштування родовища на період дослідно-промислової експлуатації. Згідно з ним видобуток газу протягом кожного із перших трьох років мав становити 240—250 мільйонів кубометрів, у наступні сім, з виходом на чисто промислову експлуатацію, щорічний видобуток передбачався обсягом 400 мільйонів — тобто майже половину тогочасних потреб області.
Щоб прискорити здачу родовища в експлуатацію, вирішили поки що задіяти лише три свердловини, які мали чистий від сірководню газ. Саме на одній із них — 52-й — під час передвиборних перегонів Президент України Леонід Кучма 18 вересня 1999 року запалив газовий факел. Однак це був швидше пропагандистський захід, оскільки після урочисто відкриття на родовищі ще чотири місяці тривали підготовчі роботи. І лише 10 лютого 2000 року перший волинський газ надійшов у загальнодержавну мережу.
Згодом, коли ввели в дію установку комплексної підготовки газу (УКПГ), на промислі запрацювали всі свердловини. Некондиційний газ, який раніше згоряв у факелах, тепер почали використовувати для виробництва електроенергії на спорудженій на території промислу електростанції. Обладнання УКГП та електростанції виготовили і налагодили відомі світові фірми, тож працювало і працює воно без збоїв. Однак запланованих показників так і не досягли.
За принципом сполучених посудин
Уже результати перших місяців роботи промислу змусили засумніватись у точності геологічних досліджень. Свердловини не давали передбаченої кількості газу. Максимальний добовий видобуток становив 400 тисяч кубометрів, хоча очікували отримувати понад мільйон. Та навіть такий показник протримався трохи більше місяця. Потім видобуток почав поступово падати і в 2006—2007 роках знизився до 140 тисяч. Враховуючи ситуацію, геологи вирішили відновити три законсервовані після розвідки свердловини. Це мало б, на їхню думку, підвищити віддачу пластів.
Спочатку так і сталося. Після введення нових свердловин видобуток досяг 200 тисяч кубометрів на добу. На жаль, радіти довелося недовго: протримавшись на такому рівні усього три місяці, дебіт усіх свердловин знову почав падати. Як зауважили експлуатаційники, введення на площі нових свердловин нічого не дає. За короткий час їх сумарна віддача поверталася до старих показників. Отже, витрачати кошти на буріння нових свердловин недоцільно. В чому ж причина такої невідповідності проектним передбаченням?
«Запаси Локачинського газового родовища були затверджені в 1983 році в обсязі 8 972 мільйони кубічних метрів, — читаємо в листі, надісланому 18 червня 2010 року. — За уточненими даними, запаси родовища становлять 3 769 мільйонів кубічних метрів. Ці вихідні дані і лягли в основу завдання на проектування облаштування Локачинського газового родовища. Також не справдилися і первинні прогнози щодо обсягів видобутку газу. Якщо в 2003 році цей показник становив 96,2 мільйона кубічних метрів, то в 2006-му — 54,5, у 2007-му — 46,4, в 2008-му — 43,1, у 2009-му — 34,7 мільйона кубічних метрів. Щорічне зниження цих показників на 8—15 відсотків не дає можливості оптимістично оцінити перспективи розвитку Локачинського газового промислу».
З листа начальника газопромислового управління «Львівгазвидобування» Олександра Сендеги голові Локачинської райдержадміністрації Володимиру Мазурку.
Пошук варто продовжувати
Тож який вихід з цієї ситуації? Голова Локачинської районної ради Василь Демидюк вважає, що єдиною перспективою промислу є продовження пошукових робіт на так званій Семеринській площі. Вже є звернення з цього приводу до органів місцевого самоврядування, газопромислового управління «Львівгазвидобування». Обласна та сільські ради навіть дали дозволи. Тепер виробляють ліцензію на геологічне вивчення і дослідно-промислову експлуатацію площі.
І резон у цьому є. Адже на будівництво підвідних газопроводів, монтаж установки комплексної підготовки газу, спорудження електростанції і адмінбудинку, облаштування проммайданчика, прокладання до нього дороги затрачено сотні мільйонів гривень. Мало того, до промислу прив’язано газопостачання значної частини Локачинського району. Сьогодні із 54 сіл 36 уже отримують «блакитне» паливо, ще в три воно надійде в найближчі місяці. Тож, напевно, буде доцільним все-таки продовжити роботу промислу. Тим паче що, за прогнозами фахівців, газ на Волині є.
Нафтова криниця поблизу Дубової Корчми
І не лише газ. Неподалік від Локач, у селі Хорів, геологи знайшли нафту. Один час її навіть відкачували з свердловини. Пробну партію відвозили на Дрогобицький нафтопереробний завод.
Загалом геологи відзначають, що місцевість поблизу Локач для них цікава. Наявність у цьому регіоні нафти свого часу підтвердив і відомий біоенергетик з Рівного Роман Диба. Десять років тому в селі Дубова Корчма Горохівського району, що за 40 кілометрів на південний схід від Локач, місцевий старожил Павло Хомелюк розповів мені про дивну криницю, вода в якій була наполовину змішана з нафтою. Оскільки йдеться ще про довоєнний період і місцевість віддалену від промислових центрів, то ні про які зовнішні забруднювачі підземних горизонтів не могло бути й мови. Селянин, який років 80 тому придбав тут землю, навіть відмовився зводити там хутір. Бо навіщо йому для корів, овець та свиней така забруднена вода.
Наявність на цій території нафти тоді ж підтвердив і головний геолог газопромислового управління «Львівгазвидобування» Володимир Войцицький, а також відомий волинський геолог Веніамін Туз. Тож пошуки підземних скарбів потрібно продовжити. Але, як і будь-яку роботу, їх треба проводити ретельно й якісно.
До речі, нещодавно Локачинський газовий промисел отримав новий статус — відтепер він є цехом з видобування нафти, газу та конденсату газопромислового управління «Львівгазвидобування».
Геолог — не льотчик
— Щоб ефективно провести розвідку і знайти газ, — зауважує начальник Локачинського цеху Іван Яковів, — треба розкриття продуктивних горизонтів проводити на дорогих полімерних розчинах. Інакше в процесі буріння можна «пролетіти» повз той газоносний колектор. Працюючи з дешевими неякісними розчинами, його можна закольматувати. Особливо якщо тиск газу нижчий гідростатичного — від стовпа бурового розчину і промивних рідин у трубах. Тоді буровий розчин кольматує продуктивний горизонт, і його можна просто не помітити. Прикро, але у нас й досі головним при бурінні є метри проходки, а не результат.
Слухаючи Івана Васильовича, пригадалася розказана на початку цього матеріалу історія з відкриттям Локачинського родовища. Лише випадок допоміг тоді знайти газ. А що було б, якби раптово не зупинилася бурильна установка? На скількох свердловинах геологи могли просто «пролетіти» повз газоносні горизонти в гонитві за метрами проходки! Тож виникає запитання: як бути з тими площами, де вже побували газорозвідники та попри обнадійливі прогнози не досягли результату?
***
Сьогодні Локачинський промисел щодоби видобуває лише 90 тисяч кубічних метрів газу, з них 70 тисяч спалює на електростанції. Саме стільки «блакитного» палива потребує установка комплексної підготовки газу. Та попри все колектив живе надією, що в найближчі роки геологи все-таки відкриють нові родовища газу і промисел запрацює на повну потужність. Але треба поспішати, оскільки за прогнозом газопромислового управління «Львівгазвидобування» в 2015 році видобуток волинського газу скоротиться з цьогорічних 34 мільйонів до 23 мільйонів кубічних метрів.
Оператор з видобутку газу Віталій Дармофал стежить за роботою технологічного обладнання.
Волинська область.
Фото автора.
