Непросте завдання постало перед українською владою на початку 2011 року після старту адміністративної реформи, ініційованої Президентом України Віктором Януковичем. Як результат — кількість органів центральної влади у складі уряду зменшено зі 112 відомств до 63.
На часі реалізація нового формату взаємин держави з суспільством, властивого передовим цивілізованим країнам з високим рівнем суспільної культури і свідомості загалом, а із стороною роботодавців, підприємницькою громадою, як його найактивнішою частиною, відповідальною за економічне зростання держави та забезпечення соціальних гарантій населенню — особливо.
Держава та органи місцевого самоврядування нарешті повинні розглядати власників бізнесу, підприємців, сторону роботодавців як ділового партнера, свого контрагента, який потребує комплексних адміністративних послуг лише за кошти, внесені до визначеного державою бюджету, без будь-якої участі власної чи комерційних посередників. Місія бізнесу — створювати робочі місця, отримувати прибутки та збагачувати державу, долучаючись до управління нею через свої представницькі організації в системі соціального діалогу.
Насправді йдеться про докорінну зміну суспільної свідомості, зокрема, парламентаріїв, державницької філософії чиновництва та соціальних партнерів, що формувались у пострадянську добу. Цього періоду цілком достатньо для еволюційної зміни світогляду цілого покоління управлінців.
Тож постає запитання: чи може бути в Україні цивілізоване партнерство між бізнесом і владою на засадах схваленого парламентом Закону України «Про соціальний діалог в Україні» (на щастя, поки що не підписаного Президентом України), окремі положення якого не відповідають постановам Конвенції Міжнародної Організації Праці №87 «Про свободу асоціації та захист права на організацію», що вже є порушенням Конституції України в частині ст.9 щодо верховенства ратифікованих Україною міжнародних договорів?
Адже реформи реалізуються не лише через ініціацію керівництвом держави, вони потребують усвідомленого, державницького ставлення соціальних партнерів, взаємодія яких визначатиметься саме цим законом і таким чином, опосередковано, але істотно впливатиме і на хід перетворень в Україні, і на регуляторну політику.
Остання надія щодо приведення у відповідність його положень Конституції України, як і у разі з Податковим кодексом України, знову на Президента України, на застосування ним права «вето».
Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ, президент Спілки орендарів і підприємців України, заслужений економіст України.