«Голос України» 28 грудня минулого року розпочав розмову про основні нововведення Податкового кодексу України.
Тоді заступник Голови Державної податкової служби Сергій Лекар окреслив магістральне спрямування документа.
Газета наголосила, що розмову буде продовжено. На актуальні запитання, які хвилюють платників податків, відповідає директор Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби Іван РОМАНОВ.
Звертаємо увагу читачів — запитання з приводу обговорюваної проблеми можете адресувати «Голосу України» або безпосередньо Державній податковій службі*.
— Чи є платниками земельного податку юридичні особи — власники земельних ділянок (землекористувачі, що мають право постійного користування земельною ділянкою), що є платниками єдиного податку?
— Згідно зі ст. 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями (далі — Указ) суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Відповідно п. 8 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XІV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ застосовується з урахуванням того, що платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, до внесення змін до розділу XІV ПКУ в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва юридичні особи, що є платниками єдиного податку, не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
— До якого органу, в які строки та які документи суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа подає для набуття чи підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та в який термін видається Довідка про надання або підтвердження статусу платника?
— Відповідно до п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку) (п. 308.3 ст. 308 ПКУ).
— Чи може бути платником податку на додану вартість фізична особа-підприємець — платник єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України?
— Підрозділом 8 р. ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до р. XІV ПКУ в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий — двадцять восьмий п. 1 ст. 14 р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей, зокрема, платники єдиного податку не є платниками ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.
Тобто фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку не можуть бути платниками ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.
— Чи виникає об’єкт оподаткування ПДВ при наданні консультаційних та інших послуг, наведених у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України?
— Відповідно до пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ) не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, визначених у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 ПКУ, а саме надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.
— Як особі, яка не є платником ПДВ у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від 300 тис. грн., добровільно зареєструватися таким платником?
— Відповідно до п. 182.1 ст. 182 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ) якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми (300 тис. грн.) та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Згідно з п. 183.3 ст. 183 р. V ПКУ у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
Особи, зазначені у п. 183.3 та п. 183.4 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку проведення операцій чи даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних (п. 183.5 ст. 183 р. V ПКУ).
Пунктом 183.7 ст.183 р. V ПКУ визначено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником юридичної особи-платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
(Далі буде).
