«Голос України» 28 грудня минулого року розпочав розмову про основні нововведення Податкового кодексу України.Тоді заступник Голови Державної податкової служби Сергій Лекар окреслив магістральне спрямування документа.
Газета наголосила, що розмову буде продовжено. На актуальні запитання, які хвилюють платників податків, відповідає директор Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби Іван РОМАНОВ (на знімку).
Звертаємо увагу читачів — запитання з приводу обговорюваної проблеми можете адресувати «Голосу України» або безпосередньо Державній податковій службі.
— Чи враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у платника єдиного податку (фізичної особи або юридичної особи)?
— Діє з 01.04.2011. Відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у юридичної особи, що сплачує єдиний податок, враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку на загальних підставах.
— Чи передбачене пільгове застосування нульової ставки оподаткування до 2016 року для новостворених та діючих платників податку, а також колишніх платників єдиного податку?
— Діє з 01.04.11 до 01.01.16. Відповідно до п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ) на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення минуло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПКУ та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПКУ.
Дія цього пункту не поширюється на суб’єкти господарювання, які:
— утворені в період після набрання чинності ПКУ шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;
— здійснюють:
діяльність у сфері розваг, визначену в пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ;
виробництво, оптовий продаж, експорт-імпорт підакцизних товарів;
виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
фінансову діяльність (гр. 65 — гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005);
діяльність з обміну валют;
видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торговельних об’єктах) (гр. 70, 71 КВЕД ДК 009:2005);
діяльність з надання послуг пошти та зв’язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005);
діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
охоронну діяльність;
зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
виробництво продукції на давальницькій сировині;
оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).
При цьому платники податку, зазначені у пп. «а», «б», «в» цього пункту, у разі здійснення нарахування та виплати дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок з податку в порядку, встановленому пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПКУ та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПКУ за звітний податковий період, у якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів.
— Які суб’єкти господарювання є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності?
— Згідно з п. п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
— Чи необхідно придбавати торговий патент при провадженні торговельної діяльності (громадське харчування) у разі здійснення розрахунків у безготівковій формі через установу банку?
— Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено статтею 267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі — ПКУ).
Згідно з п. п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.
При цьому, п. п. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що торговельна діяльність для цілей розділу XІІ цього Кодексу — це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
Таким чином, при провадженні торговельної діяльності (громадське харчування) у разі здійснення розрахунків тільки у безготівковій формі через установу банку суб’єкти господарювання торгові патенти не придбавають.
(Далі буде).
