Поліське село Пугач Сарненського району, яке свого часу постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, — єдине на Рівненщині, мешканці якого (а тут проживає близько семисот людей) ось уже кілька десятиліть користуються привозною водою. Хоча й живуть не в пустелі.
— Вода звідси «утекла» тоді, коли мене, молодою, в село направили на роботу, — розповідає завідуюча місцевим дитсадком Раїса Никончук, котрій, як вона сказала, скоро на пенсію. — Від фахівців чула, що численні кар’єри у нашій місцевості, де видобувають камінь та виготовляють щебінь, понизили рівень води. Наскільки це правда, не знаю, але мої односельці справді мучаться, бо в нашому селі у дефіциті не лише питна, а й технічна вода.
Воду до Пугача привозять із сусіднього селища Клесів, де теж є дефіцит її (подають за графіком) водовозками. Заливають у порожні колодязі і годиться вона лише на технічні цілі, та й то у спеку її часто не вистачає. Тож, щоб улаштувати банний день або прання, господині заготовляють воду кілька днів. Місцеві жінки розповідають, що коли їздять у гості до родичів в інші села, не везуть додому гостинці, а лише бутлі води, щоб мати що пити і з чого готувати страви, бо через малі статки в магазині води не накупуєшся. Кажуть, втекли б із «безводного» села на край світу, якби мали кошти на переїзд...
У Пугачі є кілька двоповерхових будинків, мешканці яких теж тягають відрами воду з колодязів на поверхи. А ось мешканці одного таки ризикнули користуватися для технічних цілей, скажімо, миття підлоги, під’їздів, водою з місцевої свердловини (в селі є навіть водонапірна башта). Адже, як свідчать аналізи, вода містить велику кількість заліза: при виході із свердловини — 12,9 міліграма на кубічний дециметр, із башти — 16,4 при допустимій нормі 0,3 міліграма на кубічний дециметр. А ось пити «руду» воду ніхто не наважується...
Одне слово, давно назріла потреба у Пугач повернути воду, про що ще у травні минулого року писав «Голос України». Такої само думки і голова Рівненської ОДА Василь Берташ. Коментуючи публікацію в парламентській газеті на одній із прес-конференцій, керівник області пообіцяв усіляко посприяти тому, щоб у Пугачі був побудований водогін. Це підбадьорило мешканців села, бо у Василя Берташа склався імідж людини, яка не кидає слів на вітер та ще й знається у будівельній справі.
Керівник області зумів переконати депутатів Рівненської обласної ради минулого скликання у необхідності виділити кошти на водогін у селі Пугач. Відтак задавнену проблему почали вирішувати. Відстежує цю тему і наша газета. Про те, як розв’язується проблема з питною водою в Пугачі, розповідає заступник голови Рівненської ОДА Володимир Новак:
— Кошторисна вартість будівництва водогону в селі Пугач Сарненського району — 3,2 мільйона гривень. Перед початком реалізації проекту провели тендер, щоб визначити виконавця робіт на 1,7 мільйона гривень — його виграла Сарненська ПМК-66. Тобто їй фактично було доручено прокладання труб, встановлення пожежних гідрантів, водопровідних колодязів, а ось того, хто встановлюватиме станцію знезалізнення води, яка теж передбачена проектом, визначить окремий тендер. Загалом, водогін плануємо ввести у дію вже цього року.
Звичайно, зима дещо пригальмувала темпи робіт з прокладання водогону в Пугачі. Однак хочеться вірити, що цей проект таки буде реалізовано, бо ситуація з питною водою (і не тільки питною) в цьому селі нагадує порохову бочку, яка у будь-який момент може вибухнути епідемією.
— Влада вже вирішує питання із забезпеченням питною водою мешканців села Пугач Сарненського району. Тут, звичайно, ця проблема стоїть найгостріше. В найближчій перспективі збираємося вирішити проблему з водопостачанням трьох сіл у Гощанському районі, що передбачено відповідною обласною програмою. Адже введення в дію потужностей гощанського водозабору підземних вод для потреб міста Рівне вирішило проблему із забезпеченням обласного центру водою, зате послужило одним із факторів утворення депресійної воронки площею близько 200 тисяч квадратних метрів у басейні річки Горинь. Через це склався значний дефіцит питної води у сільських населених пунктах, що прилягають до водозабору, відбулося розтріскування і просідання землі на площі понад 800 гектарів, — каже начальник обласного управління водного господарства Леонід Каменчук. — А взагалі у 58 населених пунктах Рівненщини проблема з якісною питною водою. Тобто для нашої області так зване «водне» питання дуже актуальне.
Рівне.
